Оригінал	Варіант перекладача	Обґрунтування перекладу	Зауваження експертів	Узгоджений варіант
Терміни класичного трансценденталізму
Das Seiende	бутнє	Іменник «бутнє» є, безперечно, новотвором, але має коріння в українській мові. Зокрема, відомі дві форми на позначеня прийдешнього часу – майбуття і майбутнє. У першому випадку смислове навантаження перебуває на іменникові буття, у другому на іменнику бутнє. Німецьке das Seiende особливо важливе для філософії Геґеля у межах якої стає поняттям. Надалі традицію розмежування буття і бутнього продовжить М. Гайдеґер, котрий позначатиме ціма поняттями онтологічний та онтичний виміри тут-буття. Застосування Геґелем цього іменника свідчить про ущільнення буття, котре стає першопринципом, себто буття не лише обґрунтовує пізнання, а й конституює реальність. Започаткував цю тенденцію Кант розвівши трансцендентальний ідеал і трансцендентальну апперцепцію. Українське «бутнє» указує на радикальну укоріненість останнього у бутті, про що свідчить спільний корінь у цих іменниках. Так само, як і у німецьких das Sein i das Seiende.	Богачов. Seiendes – «суще», а не «бутній». «Бутнє» - надто штучний термін.. Як перекласти Гайдеґерові поняття Seiendheit (сущність, а не сутність), Seiend-Seiendes (суще в сущому), Seiendste (найвище суще)? Seiendheit – «бутність»? Але це російське «бытность», інше поняття. Seiendes російською – це «бытийствующее» (дієприкметник); а є ще «бытийствуя», «бытийствовав» (дієприслівник). Українська не дозволяє мати лексичну одиницю як відповідник до «существующее», «существуя». Між іншим, в «Енеїді» Котляревського, на яку посилається далі п. Іващенко, немає слова «майбутнє», воно відносний новотвір – утворене від словосполуки «має бути», його немає в староукраїнській. Є «сутнє» як «суттєве», «істотне». Кочерга. Укр. мова віддає перевагу іменниковим формам термінів. “Бутнє” іменником не є, наведене в правій колонці слово “майбутнє” походить від “те, що має бути”. Словник Кримського-Єфремова подає два іменники, доречні в розглядуваному випадку – бутність та побут. Позаяк слово “побут” теперішнім носіям мови відоме лише зі значенням “повсякденне життя”, варто віддати перевагу слову бутність. Двійка буття та бутність, як на мене, є добрими відповідниками до розглядуваної двійки німецьких термінів. Терлецький. Мій варіант – «суще». 1) граматично це поняття є субстантивованим дієприкметником активного стану (Partizip I — seind) від дієслова «бути», що його здебільшого перекладають як «суще»; 2) воно є перекладом латинського «ens», відп., грецького «tò ón», отже при трансляції німецького поняття треба враховувати глибоку традицію онтології.	Суще
das Dasein	Уприявнене буття (винятково для філософії Геґеля)	Як зазначалось вище, Геґель ущільнює поняття буття. Ця тенденція його мислення якнайвиразніше представлена у понятті das Dasein. Геґелеві не ідеться про існування, цей термін в його філософії вже не є простим німецьким відповідником латинізму die Existenz, як це було, наприклад, у Канта. Das Dasein – це ті моменти свідомости, котрі трапляються під час діялектичного руху, яким є досвід свідомости. Але das Dasein не містить образу цілого шляху, пророблюваного свідомістю у керунку до абсолютного знання. Це радше вказівки на ціле, що уприявнюються у досвіді свідомости. Наприклад, ними є die sinnliche Gewißheit, das unglückliche Bewußtsein usw. А, отже, уважаю доцільним перекладати цей термін Геґеля як уприявнене буття. Попри свою штучність він відображає, як на мене, головну тенденцію Геґелевого мислення.	Богачов. У польських перекладах Геґеля Dasein – це istnienie, існування. В українському перекладі має бути «існування» або «наочне буття» (як у російському перекладі – «наочное бытие»). Я знаю українське слово «приявний», «уприявлення» – незрозуміле слово. Кочерга. Ліпше унаявнене буття – не варто творити неологізми, коли мова вже має цілком добрі слова. Терлецький. Мій варіант – «наявне буття». 1) морфологічно «у-при-явнене» не відповідає оригіналові, це радше є чимось на кшталт das Dagewesene; 2) обговорюваний варіант «унаявнене» теж видається мені досить проблематичним, позаяк для укр. «наявний» є достатньо інших нім. слів: die Vorhandenheit, das Vorliegen; 3) обмежувати пропонований варіант лише філософією Геґеля і при цьому не притягувати релевантні пасажі з його творів — малокорисна і химерна справа. Напр., у творі «Наука логіки» автор пише: «Dasein — це одність буття і ніщо [Einssein des Seins und Nichts]». У результаті Геґелевого аналізу Dasein постає «буттям із певною визначеністю, якістю». Як на мене, складно стверджувати, що пропонований варіант відбиває наведену думку Геґеля; 4) мені видається, що з огляду на сучасність і на сучасний стан справ із укр. філософською термінологією було б доречно і плідно розглядати нім. Dasein, враховуючи його значення і в нім. неосхоластиці (відома опозиція Sosein — Dasein, esse essentialae — esse existentialae), і в філософії Гайдеґера. Адже інакше, витворивши певний відповідник для Геґеля, ми знову муситимемо шукати чи творити якийсь варіант для зазначених філософів. А проте в нім. мовному просторі скрізь стоїть теж саме слово; 5) Зважаючи на вищенаведене, я поки не вбачаю вагомих і переконливих аргументів для відмови від вживаного і практикованого варіанту «наявне буття».	Наявне буття, унаявнене буття
daseiende				наявнобуттєва, унаявненобуттєва
Der Verstand, die Verständigkeit, der gemeine Menschenverstand	Глузд, глуздовість, спільний людський глузд	1) Вступний арґумент, котрий стосується української традиції. Як на мене, ми не можемо нехтувати поемою Котляревського, адже тут ідеться не просто про якесь народне просторікування, що у віршованій формі записане, і яке нібито зруйнувало якусь ефемерну книжну традицію. Поема Котляревського є досвідом спільнотворення багатьох поколінь українства, що перебувало на теренах України. Так само як й поеми Гомера є сукупністю досвіду конкретної історичної спільноти: мови цієї спільноти, її мітології, взаємодії із иншими спільнотами. Зрештою цей поетичний твір є правдивим прибуттям Просвітництва на український терен, адже з-за усіх цих нескінченних пияцтв, мочеморд, нестримности, вибухового імпету, визирає найпосутніше, а саме: робота самодосвіду людської сути (Слотердайків вираз). Ґеній Котляревського справдив у нас те, що у Франції здійснив Франсуа Рабле у "Ґарґантюа та Пантаґрюелі", він вивів новочасну просвітничену людину, яка покликається на свій власний глузд, свій досвід. Причому Рабле пише свій твір народною мовою, навіть вигадує нові слова, експериментує з мовою. Те ж здійснив Котляревський. Саме в його лабораторії й виникло те, що ми наразі йменуємо українською літературною мовою. Саме у Котляревського ми здибуємо цей здоровий людський глузд, який супроводжує Енея, не дає йому збочити зі свого шляху, зі шляху просвітниченої свідомости: "Чи ви од чаду, чи з похмілля? Чи чорт за душу удряпнув? Чи напились дурного зілля, Чи глузд за розум завернув?" 2) Але що тоді таке цей здоровий глузд, який керує саме українцем? Глузд це певна здатність, провідна нитка, що тримає на шляхові, на дистанції, це те, що не дає збочити зі шляху. У англійців це те, що вони йменують "спільним чуттям" (commone sense - латинське sensus communis), ось саме ці спільні чуття передують тому, що Лок іменує understandig, і це розуміння цих спільних чуттів, коли ми не просто віддаємося на їхню владу і, немовби, рухаємось за течією, а намагаємось зглибити природу цього чуття, ми не підкоряємось детермінації природи (емпірична причиновість), натомість починаємо рухатись усупереч їй, здобуваючи свободу з допомоги того, що Кант йменує die Spontaneität der Vernunft (трансцендентальна причиновість, себто свобода). В «Архітектоніці чистого розуму» Кант блискуче демонструє розуміння цієї тонкощі розмежовуючи емпіричну й чисту філософії: «Alle Philosophie aber ist entweder Erkenntnis aus reiner Vernunft, oder Vernunfterkenntnis aus empirischen Prinzipien. Die erste heißt reine, die zweite empirische Philosophie» (KrV, B 868). Цебто це розумове пізнання, але з емпіричних принципів. Ті, хто уважають, що здоровий глузд є відповідником російского «здравый смысл» – помиляються. Адже перекладається не словосполучення, а уявлення. 3) Инакше справа стоїть із німецьким світостосунком. Адже для німців спільними є не чуття, чуттєвість (die Sinnlichkeit), а der gemeine Menschenverstand, цебто знеособлений акт розуміння. Для німців важить не чуттєвість, а інтелектуальність, якій чуття підпорядковані. Коли Кант використовує це слово він не вигадує ровера, а, як німець, покликається на досвід спільнотворення свого народу. Зрештою відоме неґативне ставлення Канта до «законодавства у мові» (KrV B 369). Зрозуміло, що цей термін у Канта набуває иншого смислового навантаження, але ж саме слово запозичене з природної мови. 4) Отже, під час перекладу німецької традиції der Verstand слід перекладати лише як глузд. Перекладаючи, ми зіставляємо феномени спільнотворення. Тому такі покручі (що, до речі, претендують на згадане законодавство у мові) як "розсудок" - цілком штучні й не потрібні. Адже це слово абсолютно неприродне для українського поспільства, на відміну від здорового глузду (німецького der gesunde Verstand). Глузд, як і der Verstand може означати й "смисл", що є ще однією перевагою цього слова, адже ми кажемо: "у цьому немає глузду". Щоправда під час перекладу die Verständigkeit утворюємо новотвір - глуздовість, але хто сказав, що це слово не є новотвором Канта чи Геґеля? Те ж саме стосується й der Verstandesbegriff - глуздове поняття, das Verstandeswesen - глуздова сутність (або істота, залежно від контексту), а не інтеліґібельний предмет, die Verstandeswelt - глуздовий світ. Тобто я наполягаю на тому, що Кант нового слова не вигадував, у нього геть усюди уживається слово der Verstand, яке лише глуздом і слід тлумачити по-українськи. Адже ми зіставляємо спільнотворення двох народів. От, якщо б в Україні ніколи не було б такого феномену як здоровий глузд, тоді такі пошуки були б виправдані. Отож, слово глузд має глибоке коріння й величезну правоможність в українській мові, тож нехтувати ним – марне намагання на законодавство у мові, чи калькування з чужих, хоч і споріднених мов.	Богачов. Verstand – «розсуд» або «розсудок». Verständigkeit – розсудливість, розумність. Menschenverstand – людський розсуд. Здоровий глузд – це переклад не німецького der gesunde (schlichte) Menschenverstand, а латинського вислову sensus communis, «здравый смысл», загальний (банальний) смисл: смисл є разом мислення і відчуття, смак, глузд. Здоровий глузд – це der gemeine Verstand (gemeines Recht – загальне право, але gemeine Redensarten – вульгарні вислови). Як перекласти «обыденный рассудок» українською? Це «здоровий глузд», а не «повсякденний розсуд». Див. Гайдельберзьку промову Гельмгольца (1862), де той протиставляє індуктивне знання природничих наук і «мистецьку індукцію», такт, що не визначається за допомогою методів, а полягає у виробленні «загального почуття» (allgemeiner Sinn). Ґадамер зазначає, що науковість наук про дух – гуманітарних наук, якщо зважити на їхній вихідний зв'язок з гуманістичною традицією – радше виявляє себе в згаданому такті, ніж у методі [WM, 13]. «Загальне почуття» (sensus communis) означає як здатність схопити загальне, так і його притаманність усім людям.. Поряд з поняттям освіти це поняття спільного почуття застосовується Ґадамером для актуалізації гуманістичної традиції. Ґадамер рішуче засуджує відому німецьку схильність ототожнювати розсуд і здоровий глузд. Це, за Ґадамером, веде до втрати останнім позитивного значення спільного почуття. У порівнянні з англійським common sense чи французьким bon sens німецький Gemeinsinn відіграє у філософському дискурсі мізерну роль. У німців переважає погляд, що ототожнює здоровий глузд із дотримуванням «загальних місць» (Gemeinplдtze), які є упередженнями, майже забобонами. Проте риторична традиція, наприклад протестантський реформатор Філіп Меланхтон (1497–1560), оцінює loci communes (загальні місця) як неодмінні умови комунікації, бо мовець має постійно спиратися на спільні переконання, що не потребують спеціального обґрунтування. Терлецький. Мій варіант – «розсуд». 1) на мій погляд, запропонований варіант може бути виправданий лише у тих контекстах, де йдеться, напр., у Канта, про «здоровий глузд»; 2) саме поняття, як відомо, походить від дієслова verstehen — «розуміти» (пор. лат. intellegere — intellegentia), тому природно напрошуються варіанти «розум» чи «розуміння». Однак при такому підході проблематичною постає «найвища пізнавальна спроможність», що її зазвичай — дотримуючись ієрархії пізнавальних спроможностей Канта —позначають саме як «розум»; 3) оскільки досі наукова спільнота України не визначилася і не дійшла згоди щодо відтворення такого принципового поняття всієї філософської традиції, я обстоюю більш-менш традиційний варіант перекладу. Зрештою, з точки зору Канта, такий варіант певною мірою виправданий, бо саме «розсуд» є спроможністю, яка творить і оперує судженнями.
Die Urteilskraft	Сила судження	Принциповий термін для філософії Канта. Наведу контекст: «…so ist Urteilskraft das Vermögen, unter Regeln zu subsumieren, d. i. zu unterscheiden, ob etwas unter einer gegebenen Regel (casus datae legis) stehe, oder nicht…» (1, В 172). Збагненно, що у разі, якщо цей термін перекладати як «спроможність судження», то даний уривок перетвориться на нісенітницю. Якщо ж перекладати як «здатність судження», то Кант припиняє бути філософом Просвітництва, адже тоді важко збагнути такий його вислів В 173: «Der Mangel an Urteilskraft ist eigentlich das, was man Dummheit nennt, und einem solchen Gebrechen ist gar nicht abzuhelfen». Насправді ж, здатність до судження притаманна усім людям як живим розумним істотам, і саме визнання за кожним наявности такої здатности, лежить у підставі такого терміну Кантової практичної філософії як die Zurechnungsfähigkeit (imputatio), цебто осудність. Без здатності судження інститут покарання за скоєний злочин, перетворився б на безглуздя. Відсутність здатності судження є неосудністю, як нездатністю підводити загальне правило під конкретний випадок. Инша річ, коли ідеться про силу судження (ingenium у латиномовній традиції, зокрема у Декарта), котра дійсно є даром, якому не можна навчитись. Таке твердження – провідна нитка усього німецького трансценденталізму від Канта до Гайдеґера.	Кочерга. Пропоную сила судити – укр. мова дуже любить дієслівні звороти, тоді як нагромаджування родових відмінків часом створює дуже кострубаті конструкції.	Сила судити
Die Einbildungskraft	Сила уяви	Засадничий термін філософії Канта. Наведу визначення Канта B 151: «Einbildungskraft ist das Vermögen, einen Gegenstand auch ohne dessen Gegenwart in der Anschauung vorzustellen». Отже, даний уривок унаочнює, що у разі перекладу «спроможність судження», цей пасаж перетвориться на нісенітницю. Кант так само іменує силу уяви здатністю або спроможністю душі (Fähigkeit oder Vermögen der Seele). Отже, єдиний можливий відповідник Кантового терміну – сила уяви. Важливість точного перекладу цього терміну надзвичайно велика. Наприклад, М. Гайдеґер, спираючись на поняття сили уяви, виокремлює два шляхи трансцендентальної дедукції (5, S. 76-84).	Кочерга. А як щодо сила виображувати? Арґументація подібна до попереднього пункту. Терлецький. Мій варіант – «сила виображення». Такий варіант є нічим іншим, як спробою відтворити конститутивний для цієї спроможності момент «образу», що має місце не тільки в нім. понятті, а й у грецькому, латинському, англійському відповідниках.	Сила виображувати (увображувати)
Das Aufheben, die Aufhebung, aufheben	§ Долання, подолання, долати (подоланий) § Відсунення, відсувати § Підваження (підважування), підважувати § Касування, касувати, скасований § Притлумлення, притлумлений, притлумляти	Надзвичайно складний для перекладу на чужу мову термін Геґеля. Цим терміном Геґель позначає урухомлювальну силу діялектичного руху досвіду свідомости, котра має як позитивний, так і неґативний моменти. Неґативний – заперечення, позитивний – збереження заперечення, як умова подальшого руху. Переклад цього терміну українською повністю залежить від рішення, ухваленого українським філософським співтовариством. Як на мене, більш-менш вдалим перекладом є підважування.	Богачов. Aufheben – «зняття». Приклади багатозначності цього німецького слова: das werde ich dir [für dich] aufheben — це я збережу для тебя; Gewinn und Verlust heben sich [einander] auf — прибуток і втрата взаємно компенсуються; die Widersprüche heben sich gegenseitig auf — суперечності взаємно нейтралізуються. Немає українського дієслова, що передає всі наведені значення aufheben. Тому слід використовувати штучний термін «зняття», котрий уже отримав у нашому гегелівському й марксистському контексті філософське значення свого німецького відповідника. Кочерга. Можна додати до дискутованих термінів забирання чи усування. Терлецький. Мій варіант – «скасування». 1) обстоюваний варіант зумовлений передусім тим, що поширений у нас «відповідник», тобто «зняття», насправді є калькою з російської, яка не відповідає полісемантичному оригіналові; 2) справді ліпшою виглядає пропозиція п. Ольги Кочерги «забирання», проте спектр значень і нюансів цього слова потребує з’ясування і уточнення, найголовніше — аплікації до відповідних текстів Геґеля; 3) оскільки в укр. перекладі «Феноменології» практикований відповідник «касувати»/«скасування», як на мене, поки що є сенс дотримуватися такого варіанту, принаймні доти, доки не будуть запропоновані, обґрунтовані та застосовані до текстів інші варіанти цього поняття.	Зняття
Die Sittlichkeit, die sittliche Welt, das sittliche Sein, der sittliche Mensch	Звичаєвість, звичаєвий світ, звичаєве буття, звичаєва людина	У філософії Канта немає чіткого розведення понять моральність і звичаєвість, в його філософії ці терміни виступають як синоніми. Натомість у філософії Геґеля проводиться послідовне розмежування моралі, моральности і звичаєвости. Зокрема, у VI розділі «Феноменології духу», котра присвячена духові, моральність і звичаєвість є різними щаблями спекулятивного руху досвіду свідомости. У цьому ж розділі ідеться про звичаєвий світ і звичаєве буття. Звичаєвість є природним українським словом, котре зафіксоване в усіх поважних тлумачних словниках української мови. Тож немає потреби вигадувати мовних покручів на кшталт моральнісності чи, ще гірше, нравності.		Звичаєвість
Die Verstandeswelt	Глуздовий світ	Див. обґрунтування перекладу «der Verstand».	Богачов. Verstandeswelt – «розсудовий світ»; є діалектизм «розсудний», тобто розсудливій, розважливий.
Der Verstandesbegriff	Глуздове поняття	Див. обґрунтування перекладу «der Verstand».	Богачов. Verstandesbegriff – «розсудове поняття».
Das natürliche Bewußtsein, die natürliche Vorstellung	Природна свідомість, природне уявлення	Надзвичайно важливі терміни філософії Геґеля, котрі ні у російському, ні в українському перекладах «Феноменології духу» не передані адекватно. Природна свідомість як джерело природних уявлень протистоїть досвідові свідомости. Иншими словами, Геґель протиставляє природний досвід досвідові трансцендентальному, на чому, зокрема, наголошує Андреас Ґрезер у своєму коментарі до «ФД», зрештою, Ґрезер починає свій коментар тлумаченням поняття «природне уявлення» (3, S. 24-25, 157-158). А М. Гайдеґер, у своєму коментарі, взагалі зазначає, що «Die Erfahrung ist das Gespräch zwischen dem natürlichen Bewußtsein und dem absoluten Wissen» (4, S. 202).		Природна свідомість, природне уявлення
Die Umkehrung des Bewußtseins	§ Обертання свідомости § Повертання свідомости	Центральний термін усієї «ФД», котрий позначає, сказати б, шлях душі (вислів Геґеля зі «Вступу») до абсолютного знання. Свідомість обертається (повертається) з абсолютної беззмістовости (чуттєва вірогідність себе) на абсолютний зміст (абсолютне знання).	Кочерга. Варто віддати перевагу сполуці обертання свідомости, адже можна обертатися/обернутися (тобто перетворюватися/перетворитися) на щось, тоді як повертатися/повернутися на певний кут чи в/на певне місце (в просторі).	Обертання свідомости
Die durchgängige Bestimmung	Суцільне визначення	Центральний термін Трансцендентальної діялектики Канта, котрий позначає обґрунтувальну і конституювальну силу трансцендентального ідеалу.
Die Entäußerung	§ Визовнішнення § Узовнішнення		Богачов. Entäußerung – «відчуження», у повсякденній мові також означає «відзив», «відмова» (Äußerung – вислів, вираз, прояв). Шпет пропонує перекладати Геґелеве Entäußerung як «отрешение», а тільки Entfremdung – як «отчуждение». Думаю, оскільки в Геґеля ці терміни концептуально близькі, обидва можна перекласти як «відчуження»; а втім, можливий варіант: «уречевлення» і «відчуження». У марксистському словнику Entäußerung – це «відчуження» як форма уречевлення людини в процесі праці, уречевлення соціальних відносин у грошах. До речі, Шпетове «отрешение» не вдалий відповідник, хоча українською так узагалі не скажеш, «отрешение» – це «відволікання», абсолютно недоречний тут термін. Кочерга. Підтримую «визовнішнення».	Відчуження, відокремлювання, визовнішнення
Терміни трансцендентальної прагматики
Die Geltung	значущість	Geltung має на увазі інтерсуб’єктивне визнання певної тези чи норми, що має значення для всіх учасників дискурсу.	Богачов. Geltung – не лише «значущість», але також «цінність» (від Geld, гроші), «обов’язковість», бо прибічники трансцендентально-прагматичної традиції вживають ще й ідіоми повсякденної мови, зокрема, є вирази zur Geltung kommen – проявлятися, найти застосування, Geltungstrieb – манія величності. Кочерга. Невдале слово. Словник Кримського-Єфремова містить два можливих відповідники – зна́ченість та значли́вість. Як на мене, другий кращий.	Значність
Die Gültigkeit	чинність	Gültigkeit означає радше значущість фактичну – наприклад, силу чинного закону. Поняття має юридичні конотації.	Богачов. Gültigkeit – також «законність». У пропозиціях п. Вєдрова немає обґрунтування, чому він уважає це слово сталим терміном трансцендентальної прагматики. Чи можна вважати, що в цьому філософському напрямі Geltung (значущість) має чітку нормативну значущість, тоді як Gültigkeit (чинність) – значущість фактичну? А Gültiges – «значуще» чи «чинне»? Це те, що має значення.	Значливість
Der Anspruch	домагання	Anspruch пов’язаний насамперед з осягненням прагматичного виміру мовлення. Пропонент у висловлюваннях претендує на істину чи нормативну значущість, домагається, щоб вони були визнані як такі іншими учасниками дискурсу. Англійською Anspruch передається як claim, російською – як притязание. Сьогодні поширено два варіанти перекладу - «претензія» та «домагання». Загалом обидва переклади більш-менш адекватно передають зміст терміну, але, щоб не виникало враження, що це два відмінні поняття, варто уніфікувати переклад. Анатолій Єрмоленко пропонує зупинитися на перекладі «домагання». Я погоджуюся, керуючись прагненням уникнути негативних конотацій «претензії до когось» в разі перекладу «претензія».	Богачов. Anspruch – ще «допевнення» (від «допевнятися», «допевнюватися»); а крім того є «позискувати», відповідно, «позиск», «позискати». Ще арґумент: «допевнення» близьке до «упевнення», тобто утвердження, наприклад, істини.. Отже, допевнення істини – це спроба й бажання її утвердити.	Домагання
Der Geltungsanspruch	домагання значущості	Див. коментар до Anspruch і Geltung.		Домагання значности
vergewissern				допевнюватися
Der Wahrheitsanspruch	домагання істинності	Див. коментар до Anspruch. «Домагання істинності» в останньому випадку, на мою думку, краще, ніж «домагання істини», тому що прагматика як Апеля, так і Габермаса ґрунтується на консенсуальній теорії істини.	Кочерга. Можна обговорити варіянт домагання правдивости.	Домагання істини
Die Wahrhaftigkeit				істинність, правдивість
Die Pflicht	обов’язок	Центральне поняття деонтологічної етики, означає моральний «обов’язок».		Обов’язок
Die Verpflichtung	зобов’язання	Verpflichtung краще перекладати як «зобов’язання»: ідеться про те, що хтось бере на себе зобов’язання вчинити так чи так.	Богачов. Verpfichtung – «обов’язок», а не лише «зобов’язання».	Зобов’язання, обов’язок
Die Verbindlichkeit	обов’язковість	Verbindlichkeit – «обов’язковість»: якась норма зобов’язує до певного способу дії.	Кочерга. Виходячи з обґрунтування перекладача, можна запропонувати дещо точніше слово зобов’язаність.	Обов’язковість, зобов’язаність
Das Sollen	належність	«Належність» краще, ніж більш конкретне «належне».	Богачов. У Канта Sollen und Seiendes – «належне і суще», а може, ліпше «(морально) потрібне і суще». Мабуть, ліпше не «належне», а «моральна вимога»; належне – або «те, що належить до чогось», або пов’язане з метафорою: «те, що лежить над нами, що згори накладають (як обов’язок) на нас». Натомість «вимога» означає водночас і зовнішній примус, і внутрішній імператив. «Надлежащее» (рос.) – це тільки зовнішня сторона, а не внутрішня потреба. Можливий ще варіант «повинне», бо в цьому слові присутній і момент обов’язку (вина, «я винний йому»), і момент усвідомлення й прийняття своєї вини як боргу. Терлецький. Мій варіант - «повинність». 1) насамперед варто наголосити на необхідності чіткого розмежування модальностей і їх коректному відтворенні. Без такого розмежування втрачає будь-який сенс етична теорія і право! 2) мій варіант умотивований двома міркуваннями. По-перше, ужитком модального дієслова у відповідних особах (я повинен, ти повинен тощо). На жаль, у варіанті «належність» особовість втрачається. Відоме Кантове «Що я повинен чинити?» [Was soll ich tun?] мало б вигляд «Що мені належить чинити?», а це вже викликає зовсім інші конотації. По-друге, особистісний вимір цієї модальності вельми істотний для трансценденталізму, оскільки в цій традиції «я» завжди ідентифікується з активністю трансцендентальної свідомості, тобто, послуговуючись словами Канта, «я» — це завжди verbum activum. Вчиняю саме «я», а не «воно» чи «ми». 3) під цим кутом зору можна навіть позитивно оцінити конотацію «повинності» з «виною», зрозумілою у ширшому значенні «причини» або «чинника». Адже «повинність» є насамперед усвідомленням «я» чогось такого, як «вини», і лише свідомість цього уможливлює те, що я «повинен» щось комусь.	Належність, повинність (?)
Das Gesollte	належне	Ідеться про конкретні дії, які має вчинити актор.	Богачов. Gesolltes – «уналежнене». Кочерга. Не варто лишати один відповідник, у контексті, цілком можливо, добре звучатиме й конструкція те, що належить (робити, чинити, обговорити тощо). Терлецький. Мій варіант – «повинне». Див. обґрунтування до «das Sollen».	Належне, повинне (?)
Die Sollensgeltung	значущість належності	Sollensgeltung, відповідно до вже запропонованих перекладів, мало б передаватися як «значущість належності». Однак звучить це негарно (два абстрактних іменники на «-ість»), хоча найбільш адекватно передає смисл. Під терміном мають на увазі, що певна норма має значущість для всіх, до кого вона звернена, і її належить виконувати (з’являється в контексті полеміки проти конвенціоналістських підходів з метою довести універсальну обов’язковість певних норм, визначених не просто довільною згодою сукупності осіб).		Значність належности (повинности)
Die Letztbegründung	граничне обґрунтування	Letztbegründung означає неспростовне, «останнє», граничне обґрунтування певного філософського принципу. Пропоную пристати на вживаний Анатолієм Єрмоленком переклад «граничне обґрунтування», насамперед для того, щоб включати конотацію межовости.	Терлецький. Мій варіант – «остаточне обґрунтування». Як на мене, «остаточне» точніше відбиває такий момент у будь-якому обґрунтуванні, як ланцюг арґументації, доведення. Апеляція до останньої ланки того ланцюга, яка його завершує і тим самим перетворюється на «остаточну», робить обґрунтування неспростовним. Зрозуміло, що тут ідеться не про дедуктивну арґументацію, однак послідовність арґументів має місце і в рамках трансцендентальної прагматики.	Граничне обґрунтування
Die Nichthintergehbarkeit (die Unhintergehbarkeit)	неуникність (самодостатність, беззасновковість)	Ці терміни відображають типово трансценденталістський спосіб мислення та позначають неуникність, граничність розуму чи іншої структури свідомости, що відкривається в рефлексії. Вони перекладалися як «самодостатність», «беззасновковість». Я пропоную як варіант переклад «неуникність». Можливо, згадані німецькі слова відсилають ще й до hintergehen – «обдурити» та, відповідно, означають цілковиту певність знання. Не знаю, чи відображає цю конотацію бодай один зі запропонованих перекладів.	Богачов. Nichthintergehbarkeit – «неодмінність», «неминучість».
Der Ist-Satz	висловлювання про наявне	Згідно з поширеною г’юміанською тезою, висловлювання про належне не можна виводити з висловлювань про (фактично) наявне, коротко кажучи, з фактів не можна виводити норми.	Богачов. Soll-Sätze – «вислови про повинне», «речення про морально потрібне». Кочерга. Вислів про наявне/належне. Терлецький. Мій варіант – « Висловлювання про факти/ висловлювання про повинне». 1) переклад тут вочевидь пов'язаний із тим, як було перекладено das Sollen. 2) Інший, витонченіший варіант «онтичні / деонтичні висловлювання». Утім він потребує пояснення і може бути застосований лише у відповідних контекстах.	онтичний вислів (онтичне твердження)
Der Soll-Satz	висловлювання про належне			деонтичний вислів (деонтичне твердження)
Der naturalistische Fehlschluß	натуралістична хиба	Der naturalistische Fehlschluß якраз і є такою помилкою, коли з висловлювань про наявне висновують висловлювання про належне. Перекладали як «натуралістичний хибний умовивід», але видається, що доцільніше користуватися коротшим терміном «натуралістична хиба», пам’ятаючи про його значення. Так само варто перекладати й англійське naturalistic fallacy.		Натуралістичний хибний висновок
Der Grund	підстава	Grund має досить широке значення й означає загалом «підставу» (як у теоретичному, так і в практичному дискурсі).
Der Beweis	доказ (доведення)	Beweis має більший стосунок до теорії та означає «доказ» або «доведення» (небажано перекладати як «аргумент», тому що слово Argument вживано й у німецькій).
Die Rechtfertigung	виправдання	Rechtfertigung відсилає до того, якими підставами актор пояснює в дискурсі власні дії, пояснює їх іншим учасникам дискурсу, тому найліпшим виглядає переклад «виправдання».	Кочерга. Обґрунтування.
Das Rechtfertigen	виправдовування	Rechtfertigen тоді означатиме відповідну діяльність – діяльність «виправдовування».	Кочерга. Обґрунтовування.
Der Sinn	смисл	Sinn означає інтерсуб’єктивно значущий «смисл» поняття, висловлювання, концепту тощо. Висловлювання має «смисл» для когось, причому смисл відкривається в ході інтерпретації. Тобто це слово, вживане в сучасній філософії, варто розуміти, усвідомлюючи герменевтичне тло. «Смисл» є, коли можливі різні варіанти тлумачення.	Кочерга. Сенс? Терлецький. Мій варіант – «Сенс». 1) з огляду на логічну традицію, що значною мірою була обумовлена творчістю Г. Фреге, а також зважаючи на фонетичну і семантичну близькість української «сенс» із відповідними поняттями інших європейський мов, обстоюваний варіант є підставним; 2) «близькість до думки», про яку так часто полюбляють згадувати, притаманна передусім російській мові, почасти також німецькій (дієслово sinnen). А проте «сенс» аж ніяк не ближчий до думки, ніж до чуттів.	Смисл, сенс
sinnvoll	осмислений	Sinnvoll дослівно означає «сповнений смислу»: тобто аргумент має смисл з погляду учасників дискурсу. Пропонували переклад «раціональний», але він здається мені невдалим, оскільки є німецьке слово rational. Переклад «осмислений» видається найбільш вдалим, хоча й недостатньо передає конотацію інтерсуб’єктивності.	Кочерга. Можна розглянути варіант «сенсовий». Терлецький. Мій варіант – «сенсовий [сповнений сенсу]». Див. обґрунтування до «der Sinn».
Die Bedeutung	значення	Термін Bedeutung пов’язаний з аналізом мови, його варто розуміти в контексті аналітичної філософії, коли йдеться про однозначне «значення».	Кочерга. Зміст?
Die Merkwelt	сприйманий світ (видимий світ, світ помічання)	Ці терміни, широко вживані в філософській антропології, які тепер перейшли до філософії екології та філософії техніки, означають світ, в який людина не втручається активно та який лише «бачить» таким, яким він «є», і світ, позначений впливом людини та який сприймається уже в контексті людської діяльності. Анатолій Єрмоленко перекладав ці терміни як «видимий світ» і «витворений світ». Спадають на думку такі варіанти, як «сприйманий світ» і «перетворюваний світ» та (здається, менш вдало) «світ помічання» й «світ дії».	Кочерга. Видний світ, видносвіт. “Видимий” – це позірний, “видний” –це те, що ми бачимо. За винятком оптичних оман, це є реальні речі	Видносвіт
Die Wirkwelt	перетворюваний світ (витворений світ, світ дії)			Дієсвіт
Die Verallgemeinerung	узагальнення (універсалізація)	Ідеться про перевірку норм на можливість застосування всіма розумними істотами, відповідно до вимоги категоричного імперативу. Варіанти перекладу: «універсалізація», «узагальнення» – «узагальнюваність», «можливість універсалізації» (принцип U, запронований Юрґеном Габермасом, говорить саме про перевірку норм на можливість узагальнення). Я пропоную дотримуватися слов’янських слів «узагальнення» та «узагальнюваність», які майже дослівно передають німецькі терміни; до того ж тоді термін Verallgemeinerbarkeit не вимагатиме розкладу на два слова.		Узагальнення
Die Verallgemeinerbarkeit	узагальнюваність (можливість універсалізації)			Узагальненність
Das Sich-Verantworten	відповідальність-за-себе	Sich-Verantworten означає, що учасник дискурсу як актор відповідає за себе перед іншими. Було запропоновано такі переклади, як «взаємо-відповідальність», «відповідальність-за-себе», «відповідання». Найкращим мені здається переклад «відповідальність-за-себе», оскільки він зберігає й зворотну частку, й конотацію діяльності «відповідання».
zwingend	переконливий	Ідеться про специфічні вимоги до аргументів.
plausibel	прийнятний
Das bessere Argument	вагоміший аргумент	Das bessere Argument, хоча й означає дослівно просто «кращий», але, щоб зберегти специфіку діяльності з аргументації, краще пристати на запропонований Анатолієм Єрмоленком переклад «вагоміший аргумент».	Кочерга. Підтримую, проте тут не варто фіксувати одного відповідника – як на мене, можна казати й ліпший, кращий тощо
zustimmungswürdig	узгоджуваний	Ідеться про те, що певне положення чи певна норма гідні згоди всіх учасників дискурсу. Можна перекладати відповідно як «узгоджуваний» та «узгоджуваність».	Кочерга. Узгоджуваний – це такий, що його узгоджують. Такий, що його можна узгодити – узгодний.	узгодний
Die Zustimmungswürdigkeit	узгоджуваність			узгодність
Die Rahmenordnung	рамковий порядок	Rahmenordnung – порядок у межах певної суспільної системи, певної раціональності (наприклад, економічної, визначеної вимогою суто кількісного збільшення прибутку). Пропонували переклад «інституційний устрій»; у російському перекладі роботи Карла Гомана та Франца Бломе-Дреза «Економічна етика» вживано кальку з німецької «рамочный порядок». Гадаю, доцільно калькувати з німецької й в українській, оскільки саме «рамковий порядок» найбільш точно передаватиме смисл загального устрою, загальних вимог, яких вимагає від актора суспільний контекст.		рамковий порядок
Die Selbsteinholung	самоосягнення	Selbsteinholung перекласти дуже складно. Ідеться про те, що ті, хто реконструює умови комунікативної практики (насамперед філософи, соціологи, історики, літературо- та мистецтвознавці) самі досягають найкращого людського саморозуміння та відповідно до цього можуть надалі розвивати праксис. Це схоже на рефлексію, але має стосунок і до практики, пов’язує рефлексію та комунікативну практику в нерозривне ціле. Наразі не спадає на думку нічого ліпшого за «самоосягнення», хоча стосунок до практики тут майже не передано.