Словник з гендерної тематики до книжки Джудіт Батлер "Гендерний клопіт"

упорядниця - Марія Дмитрієва

Аккультурація (англ. acculturation) – процес та / або результат взаємовпливу різних культур, при якому всі або частина представників однієї культури (реципієнти) переймають норми, цінності та традиції іншої (в культури-донора).

Амбівалентність (англ. ambivalence, нім. Ambivalenz) – характеристика, що вказує на співприсутність протилежних ознак чи рис; співіснування суперечливих імпульсів та емоцій, спрямованих на один і той самий об’єкт (зокрема, кохання і ненависті). Амбівалентність слід відрізняти від змішаних почуттів по відношенню до когось. Вона пов’язана із глибинною емоційною настановою, де суперечливі відношення мають спільне джерело і є взаємозалежними, тоді як змішані почуття можуть базуватись на реалістичній оцінці недосконалої природи об’єкта.

Андрогін – особа, чия біологічна стать не є одразу очевидною – через фізичні особливості чи внаслідок свідомого вибору; особа, котра перебуває між дома традиційними гендерами або цілковито їх відкидає. “Гермафродит” або “інтерсексуальний” стосуються осіб, які займають проміжне положення між статями, “андрогін” – осіб, які займають проміжне положення між гендерами.

Андрогінність – результат процесу, спрямованого на нівелювання чи усунення гендерних відмінностей. З точки зору радикально-лібертаріанських феміністок, ідеал, що виникає внаслідок розвалу традиційних уявлень про дихотомічний гендер шляхом поєднання чи злиття фемінних та маскулінних ознак, зокрема, тих, що вважаються позитивними; з точки зору радикально-культурних феміністок, це позірна перевага фемінних властивостей та заклик до цілковитого перегляду того, що вважається маскулінним, та (для деяких) що вважається фемінним.

Бердаш (англ. berdache) – в деяких культурах аборигенів Америки, дітей чоловічої статі, які виявляють фемінні ознаки в ранньому віці, плем’я вважає за священних посланців. Згідно із віруванням, Великий Дух надсилає таке дитя до племені як посередника між чоловіками та жінками, як міст між статями, котрий розуміє обидва боки людських істот. “Бердаш” – це євроцентричний термін, який на відміну від понять самих американських аборигенів, зосереджених здебільшого на поєднанні духовних, спіритичних властивостей, підкреслює фізичні прояви і перекладається як “він-вона” або “напівчоловік-напівжінка”.

Бінаризм (англ. binarism, фр. Binarisme, фр.) – теорія, за якою всі зв’язки між знаками зводяться до бінарних структур, тобто до моделі, в основі якої є або відсутня певна ознака. Цей тип структури із фонології поширився на інші науки, що зосереджують свою увагу на мові. У теорії літератури найчастіше використовуються такі зразки бінарної опозиції: суб’єкт / об’єкт, “я” / “Інший” (див.), пояснення / розуміння, парадигма (див.) / синтагма, центр / кордони, позначуване / позначувальне, синхронія / діахронія, та ін.

Бінарність / бінарна опозиція (англ. binarity / binary opposition) – двоїстість, належність до двочленної опозиції. Базова характеристика людського мислення, спосіб мислити світ як такий, що збудований із протилежностей (верх-низ, світло-темрява, добро-зло, чоловік-жінка тощо).

Бісексуальність (англ. bisexuality, нім. Bisexualitat) – в психоаналізі це поняття лише зрідка застосовується до осіб, котрі мають схильність і до гетеро-, і до гомосексуальних стосунків. Зазвичай йдеться про наявність в однієї людини маскулінних та фемінних психологічних властивостей та настанов. Психоаналітична теорія завжди вважала, що всі людські істоти засадничо психосексуально бісексуальні. Сучасна теорія схильна пояснювати психосексуальну бісексуальність, звертаючись до того факту, що діти ототожнюють себе (різною мірою) з обома батьками. У тексті зустрічаються обидва значення цього поняття.

Буч (англ. butch) – первісно використовувалось на позначення маскулінної чи мачоподібної манери вдягатися та поводитись, безвідносно до статі або гендерної тожсамості. Зараз найчастіше – варіант гей- чи лесбі-тожсамості, що заснований на маскулінній чи мачоподібній поведінці та манері вдягатися. Пор. Фам (див.).

Визвольний (емансипаційний, емансипаторський) (англ. emancipatory) – спрямований на емансипацію, визволення від залежності, утиску, на скасування обмежень, вирівнювання в правах (зокрема, на емансипацію жінок).

Виключення (англ. foreclosure, нім. Verwerfung) – запропонований Лаканом термін для Фройдового поняття Verwerfung. На відміну від витіснення (див.), яке розуміється як дія з боку вже сформованого суб’єкта, виключення є актом заперечення, який засновує і формує суб’єкта.

Виражальна (експресивна) модель гендеру (англ. expressive gender model) – поняття, запроноване Джудіт Батлер. Позначає таке тлумачення гендеру, що базується на припущенні про існування “психологічного стрижня” чи внутрішньої сутності гендеру, яка (байдуже, чи вроджена, чи суспільно вибудована) у формі статевого самоототожнення із жіночою чи чоловічою статтю в період раннього дитинства стає невід’ємною частиною внутрішньої суб’єктивності та знаходить зовнішнє вираження у вигляді поведінки, мовлення, настанов, манери вдягатися, тощо.

Витіснення (англ. repression, нім. Verdrangung) – несвідомий процес (захисний механізм), за допомогою якого неприйнятний імпульс, ідея, спогад чи досвід переходять у площину підсвідомості.

Віталістична біологія (англ. vitalistic biology) (віталістичний – такий, що передбачає існування певної “життєвої сили”) – концепція сприйняття еволюції та філогенетичного розвитку як таких, що передбачають детерміністську скінченність, спрямованість до певної кінцевої мети, котра визначає й впорядковує розвиток як окремого організму, так і всього живого в цілому.

Вкладення (англ. cathexis, нім. Besetzung) – фіксування лібідо (див.) на об’єкті.

Влада (англ. power) – спроможність окремих осіб або груп підпорядковувати інших своїй волі, змусити інших рахуватися із своїми інтересами чи справами, навіть за умови протидії інших сил. Іноді влада означає пряме застосування сили. Влада є елементом майже всіх суспільних взаємовідносин, приміром, між працедавцем та працівником.

Владний лад (англ. regime of power) – система владних відносин, притаманна певному устрою суспільства.

Габітус (habitus) – культурне середовище, яке увнутрішнюється у формі схильностей діяти, думати та відчувати певним чином. Низка визначених культурою тілесних схильностей, котрі не мають придатного до однозначного вияву змісту та на жодному етапі не проходять через свідомість. Це, наприклад, схильність стояти на різній відстані від людей за різних обставин або поводитись чи думати по-расистському (тобто просто сприймати людей з іншої раси як підступних, нахабних чи зарозумілих).

Гей (англ. gay) – чоловік, який має важливі сексуальні та любовні стосунки здебільшого із представниками тієї ж статі (тобто чоловіками), або той, хто визначає себе як члена гей-спільноти.

Гендер (англ. gender) – складний соціокультурний процес формування (вибудовування, конструювання) суспільством відмінностей у чоловічих та жіночих ролях, поведінці, ментальних та емоційних характеристиках, та сам результат – соціальний конструкт гендеру. Важливими елементами створення гендерних відмінностей є розмежування і протиставлення “чоловічого” та “жіночого” та та їх ієрархізація, тобто підпорядкування жіночого начала чоловічому.

Гендерно означений (gendered) – такий чи така, що приписані до певного гендеру – тобто визначені як такі, що мусять виконувати у суспільстві роль жінки (див.) чи чоловіка (див.).

Гермафродит – організм, в якого наявні як чоловічі, так і жіночі статеві органи чи в якого статеві органи містять як клітини, властиві яєчникам, так і клітини, властиві яєчкам. Серед людей справжні (істинні) гермафродити зустрічаються вкрай рідко.

Герменевтичний (від грецького hermeneutikos – такий, що пояснює, витлумачує) – такий, що стосується (чи заснований на принципах) герменевтики, мистецтва витлумачування текстів (класичної давнини, Біблії та ін.), вчення про принципи їх інтерпретації, теорії чи науки інтерпретації (витлумачування) тексту взагалі. Як дисципліна герменевтика повстала із екзегези (див.).
Гетеросексизм (англ. heterosexism) – упереджений погляд, що оцінює сексуальність та гендерні норми; дискримінація або упередження проти лесбійок та геїв з боку гетеросексуальних людей.

Гетеросексуальність – схильність мати важливі сексуальні та любовні стосунки насамперед із особами іншої статі (ніж та, до якої належить ця особа). Інші назви – традиційна сексуальна орієнтація; гетеросексуальна особа може називатися натуралом / натуралкою.
Глоссолалія (англ. glossolaly / speaking in tongues, від грецького glossa — «мова» та laleo — «говорити») – безглузде, але фонетично структуроване людське мовлення, котре на думку мовця, є справжньою мовою, однак, як система, не нагадує жодну з відомих людству мов, чи то жива сучасна, чи давня, нині неіснуюча (мертва) мова.

Гомосексуальність – схильність особи мати важливі сексуальні та любовні стосунки насамперед із особами тієї ж статі (до якої належить ця особа). Інші назви – нетрадиційна сексуальна орієнтація; гомосексуальні особи називаються лесбійками (жінки) та геями (чоловіки), їх субкультура є предметом дослідження квір-теорії (див.).

Гомофобія ­– первісно ірраціональний страх сексуального потягу до осіб тієї ж статі. Було розвинуте у поняття утиску лесбійок та геїв, а пізніше – у поняття всіх сторін утиску лесбійок, геїв та бісексуалів (неприйняття геїв, лесбійок та бісексуалів у коло друзів, замовчування або незгадування в інформаційних повідомленнях, іґнорування, несприймання, невизнання, ворожі висловлювання, словесні образи, напади, зґвалтування та вбивства на підставі (можливої) сексуальної тожсамості жертви). Похідний термін, біфобія, позначає несприймання та невизнання бісексуалів, зокрема, геями та лесбійками.

Дайк (англ. dyke) – (раніше зневажлива) сленгова назва лесбійок, або лесбійок та бісексуалок.

Деконструкція (англ. deconstruction) – поняття, введене Деріда. Означає виявлення концептуального порядку, накинутого ідеєю, котра обмежує нашу уяву та шляхи сприйняття оточуючого. Деконструкція викриває ідеологічну бо культурну побудованість поняття, яке сприймається нами як природне або просте відображення дійсності. Стосовно будь-якого тексту передбачає одночасно і його деструкцію, і його реконструкцію, тобто операції “розбирання” та “складання”.

Дискурс (англ. discourse) – зв’язний текст у контексті багатьох твірних та фонових чинників – соціокультурних, психологічних тощо. Дискурс називають “зануреним в життя” текстом, що вивчається разом з тими “формами життя”, які формують його. В межах так званого інтеґративного підходу, що передбачає охоплення широкого кола соціальних явищ, дискурс розглядається як сукупність санкціонованих тверджень (об’єднаних спільним походженням, контекстом чи способом дії), що посідають інституціоналізаційну силу, тобто мають глибокий вплив на спосіб дії і думки індивідів, формують їх тожсамість. Соціокультурний аспект дискурсу полягає у взаємодії особистого, соціального і культурного знання, цінностей, тожсамостей, що охоплює також знання про знакові системи, соціальні і політичні дії, матеріальний світ.

Дрег (англ. drag) – одяг, часто підкреслено незвичний або театральний, особливо такий, який вважається доречним тільки для іншої статі .

Екзегеза (англ. exegesis, від грецького exegesis, буквально «виведення») – «роз’яснення», або «тлумачення». Екзегеза – одночасно й наука, й мистецтво, її об’єктом можуть виступати як священні, так і світські тексти. Завдання екзегета полягає у тому, аби якнайточніше та найповніше виявити зміст, вкладний в текст його автором.

Епістема (англ. episteme) – поняття, запропоноване М. Фуко. Пізнавальний універсум, сукупність форм знання, що притаманна кожній конкретній історичній епосі та має національно-мовні версії.

Епістемний (англ. epistemic) – такий, що стосується епістеми (див.).

Епістемологічний (англ. epistemological) – такий, що стосується епістемології (див.)

Епістемологія – те саме, що й теорія пізнання або гносеологія. Розділ філософії, в котрому вивчаються закономірності та можливості пізнання, відношення знання (відчуттів, уявлень, понять) до об’єктивної дійсності, досліджуються ступені та форми процесу пізнання, умови та критерії його вірогідності та істинності. Узагальнюючи методи й прийоми, котрі використовуються сучасною наукою (експеримент, моделювання, аналіз та синтез, і таке інше), епістемологія постає в якості її філософсько-методологічної основи.

Еротогенність (англ. erotogenicity, нім. Erogenitat) – спроможність викликати еротичні (сексуальні, лібідальні) відчуття. Зазвичай еротогенними вважаються статеві органи та слизові оболонки тілесних отворів.

Есенціалізм (англ. essentialism, від essenсe – сутність) – притаманне деяким теоретичним концепціям прагнення зафіксувати певну незмінну (в цьому контексті – жіночу) сутність об’єкта; в сучасній феміністській теорії об’єктом критики є теза про “одвічність”, “природність”, “богопризначеність” певних функцій, рис, ролей жінки. В такому контексті жінка завжди протиставляється чоловікові.

Ехолалія (від грецького echo – луна, відбиття звуку, та laleo – говорю) – неконтрольоване повторення слів, почутих у чужому мовленні. Може бути обумовлена органічними захворюваннями мозку, але іноді трапляється й на ранніх стадіях нормального розвитку мовлення в дітей.

Жадання (англ. desire, нім. Wunsch, Begierde, Lust) – незадоволене прагнення чи бажання.

Жалоба (англ. mourning, нім. Traue) – психологічні процеси, котрі починають діяти із втратою коханого об’єкта та зазвичай ведуть до відходу від об’єкта. Жалоба слідує за тяжкою втратою, її супроводжує журба (див.); потім може постати (чи не постати) прихильність до нового об’єкта.

Жінка (англ. female / woman) – людина, яка при народженні визначена іншими як особа жіночої статі з огляду на наявність відповідних зовнішніх статевих органів (піхви – див. та статевих губ) та яка так себе визначає.

Жіночий (англ. female) – такий, що стосується жінки (див.).

Журба (англ. grief) – засмученість, глибокий жаль, емоція, що супроводжує жалобу (див).

Засновництво (англ. foundationalism) – філософський погляд, котрий в якості передумови передбачає існування певних засадничих неспростовних істин (аксіом), що є самоочевидними і підставовими для висновків і тверджень про дійсність.

Засновницький (англ. foundationalist) такий, що стосується засновництва (див.) або характеризується ним.

Заміщення / зсунення (англ. displacement, нім. Verschiebung) – процес, завдяки якому енергія вкладення (див.) переходить з одного психічного образу на інший. Заміщення відповідальне, зокрема, за те, що у сновидіннях один образ може символізувати інший. У ширшому значенні – це процес, за допомогою якого індивід переводить зацікавлення з одного об’єкта чи виду діяльності на інший таким чином, що останній стає еквівалентом, чи замінником попереднього.

Знак (англ. sign) – як елемент мови, згідно із поглядами Ф. де Сосюра, це неподільна єдність позначуваного (див.) та позначувального (див.), яка має прояв у мовленні (див.).

Знелюднювати (англ. dehumanize) – позбавляти якостей, рис людини.

Знеприроднювати (англ. denaturalize) – позбавляти статусу природного, викривати штучність, вибудованість. Протилежне – див. оприроднювати.

Імперсонація (англ. impersonation) – (засадничо пародійне) виконання ролі жінки чоловіком, який вдягає підкреслено жіночий одяг та вдається до перебільшеного стереотипного способу жіночого мовлення та манер, імітування голосу та рухів.

Інтенційний (англ. intentional) – такий, який характеризується інтенцією, тобто спрямованістю на вирішення певного завдання.

Інтертекстуальний – такий, що має якість інтертекстуальності (термін запропонований Ю. Крістєвою), тобто пов’язаності та співвіднесеності з іншими текстами через взаємодію різних кодів та дискурсів.

Інтроекція (англ. introjection, нім. Introjektion) – у класичному психоаналізі, процес, за допомогою якого функції зовнішнього об’єкта бере на себе його психічне представлення, завдяки чому стосунки із об’єктом "зовні" заміняються стосунками із уявним об’єктом "всередині себе".

Інший (англ. Other) – те, що не є Я, тобто "інше", представлене по відношенню до мене і для мене. Андроцентрична культура визначає жінку як Іншого по відношенню до чоловіка-взірця, як відхилення від норми, тим самим марґіналізуючи жінку і зводячи її культурну роль лише до природного відтворення. В межах феміністської теорії висувається вимога визнання усіх Інших (жінок, етнічних чи сексуальних меншин, хворих) як рівноцінних та рівноправних суб’єктів культурного процесу.

Кастрації (оскоплення) комплекс (англ. сastration complex, нім. Kastrationskomplex) – згідно із класичною теорією психоаналізу, всі чоловіки та діти чоловічої статі схильні до кастраційної тривоги. Це поняття лише в деяких випадках стосується оскоплення в його анатомічному, хірургічному значенні (видалення яєчок). Набагато частіше воно стосується або а) втрати пеніса (див.) – як при погрозах кастрацією, котрі вживаються, аби стримати маленьких хлопчиків, яких впіймали на мастурбуванні , або б) втрати здатності отримувати сексуальне задоволення , або в) деморалізації щодо маскулінної ролі. Так само, класична теорія стверджує, що в жінок також існує комплекс кастрації, внаслідок чого вони або почуваються "оскопленими" та відчувають настійну потребу довести, що вони мають адекватну символічну заміну пенісові, або ж відчувають тривогу з приводу будь-якого органа або діяльності, що стали еквівалентом начебто втраченого пеніса.

Квір (англ. queer, прямий переклад: дивний, незвичний, дивакуватий) – раніше зневажлива сленгова назва. Позначає спільноту тих, хто відносить себе до сексуальних меншин (напр., Квір-Нація). Інколи вживається для позначення іще ширшого кола марґіналізованих або субкультурних груп та осіб.

Квір-теорія (англ. queer theory) – науковий напрям, котрий розглядає та витлумачує різні види сексуальності та гендерної тожсамості, відмінні від нормативної гетеросексуальності (бісексуальність, гомосексуальність, інтерсексуальність, транссексуальність, тощо).

Конструкт (англ. construct, від лат.: constructum – складати, розкладати, розташовувати, створювати) – абстрактний об’єкт (гіпотеза, концепція, заданий набір категорій, ознак, елементарних значеннєвих структур і т. і. ), ідеалізоване уявлення про дійсність, побудоване (сконструйоване) розумовим зусиллям чи за допомогою політичних та суспільних механізмів з метою її пізнання та пояснення. Конструкти є абстрактними поняттями, що характеризують об’єкти, принципово непридатні для спостереження. Наприклад, гендер (див.) часто описується як соціальний конструкт, що базується на біологічній даності статі.

Концепт (англ. concept) – базова категорія культурології, пучок (“жмут”) ментальних уявлень, знань про світ, що існують в свідомості людини та представлені сукупністю внутрішніх та зовнішніх форм, в тому числі і мовних. Розглядаючи "концепт" як "двоїсту" ментальну сутність, що має два боки – психічний та мовний, дослідники розгалужують психічний та мовний аспекти у такий спосіб: у психіці це – об'єкт ідеальної природи, образ, що втілює певні культурно-зумовлені уявлення носія мови про світ і водночас є прообразом, прототипом, "ідеєю" групи похідних понять; у мові концепт має певне ім'я, оскільки реальність відбивається в свідомості не безпосередньо, а саме через мову. Концепту як ідеальному об'єкту, що існує лише в нашій психіці, можуть відповідати цілком різні ментальні утворення. Тому не тільки різні мови "концептуалізують" світ по-різному, але й за одним і тим самим словом даної мови можуть стояти цілком різні концепти.

“Королева” (англ. queen, Drag Queen) – чоловік-трансвестит, котрий використовує підкреслено яскравий жіночий одяг та макіяж та відповідні манери, часто для того, аби отримати схвалення інших.

Критика утискової гіпотези (англ. critics of repressive hypothesis) – критика утискової гіпотези (див.), протиутискова (антирепресивна) гіпотеза пропонує не розглядати стать (див.) (та пов’язані із нею секс та сексуальність) як щось репресоване, природно дане, яке зазнає утиску через усі кордони та межі, що їх накидає суспільство, та прагне їх подолати та перейти. Власне, базова ідея М. Фуко полягає в тому, аби знеприроднити, денатуралізувати позірно природні дискурсивні будови (конструкції), такі як "хворий", "психічно хворий", "злочинець", "секс / стать", "медицина", "наука", і врешті-решт, "людина". Протиутискова гіпотеза – окремий випадок цієї стратегії, що вказує на модус, в якому вибудована стать / секс у західному суспільстві.

Кровозмішне табу (табу на інцест, інцестуальне табу) (англ. incest taboo) – заборона на сексуальні стосунки між кревними родичами. На думку Фройда, ця заборона виникла через необхідність для чоловіків первісної орди запобігти боротьбі між собою після того, як вони вбили первісного Батька, який тримав всіх жінок орди тільки для себе. Теорія передбачає, що табу перешкоджало синам мати сексуальні стосунки саме з тими жінками, заради володіння якими вони вбили свого батька. Зокрема, Едіпів комплекс припускає, що кровозмішні фантазії притаманні усім.

Крос-дресінг (англ. cross-dressing) – перевдягання (з будь-яких причин та через будь-які мотиви) в одяг, взуття, білизну тощо, які вважаються доречними для іншої статі, ніж та, до якої належить особа, що перевдягається.

Лесбійка (англ. lesbian) – жінка, яка має важливі сексуальні та любовні стосунки здебільшого із представницями своєї статі, або та, хто визначає себе як члена лесбі-спільноти. Бісексуальні жінки часто відчувають, що на них це поняття не поширюється.

Лесбійство (англ. lesbianism) – парадигма контрольованої жінками жіночої сексуальності.

Лібідальний – такий, що стосується лібідо (див.) або позначає належність до нього.

Лібідо – гіпотетична форма психічної енергії, що вкладається у процеси, структури та об’єктні представлення.

Локутивний акт (англ. locutionary act) – ключова категорія теорії мовленнєвих актів (див.), введена Дж. Л. Остіном (1962 p.) та Дж. Серлем (1965 p.). Локутивний акт розглядається як один з трьох складників мовленнєвого акту, поряд з такими двома, як ілокутивний та перлокутивний акти. Локутивний акт зіставляє висловлювання з дійсністю, тобто встановлює його смисл та референцію, ілокутивний акт означає втілення у висловлюванні, породжуваному у ході мовленнєвого акту, певної комунікативної інтенції, комунікативної мети, що надає висловлюванню конкретної спрямованості. а перлокутивний – відображає можливі або вже здійснені результати мовленнєвого акту, у тому числі й непередбачувані, "ненавмисні" наслідки.

Приклад: Локутивний акт (локуція): "Він сказав мені: застрели її!", маючи на увазі під "застрели" саме дію "застрелити" та співвідносячи "її" саме з "нею". Ілокутивний акт (ілокуція): "Він наполягав (або порадив, наказав), щоб я застрелив її". Перлокутивний акт (перлокуція): "Він умовив (добився того, щоб, змусив) мене, щоб я застрелив її".

Приклад (узагальнений): Локутивний акт (локуція): "Він сказав, що. . . ". Ілокутивний акт (ілокуція): "Він переконав мене у тому, що. . . ".

Маскуліністський (англ. masculinist) – такий, що стосується маскулінізму: ідеології дотримання маскулінно-центрованої системи цінностей, сповідування традиційних (або ж патріархатних) поглядів, і, зокрема, переконання в існуванні переваг та слушності привілеїв для чоловіків порівняно із жінками, а також незгоди із урівнюванням жінок у правах із чоловіками.

Маскулінний (англ. masculine) – такий, що характеризується маскулінністю (див.).

Маскулінність (англ. masculinity) – комплекс рис та особливостей поведінки (зокрема, активність, агресивність, рішучість), можливостей та очікувань, що визначають соціальну практику певної групи, об’єднаної за ознакою статі; складові чоловічої гендерної ролі. Сукупність суспільних уявлень, установок і вірувань у те, чим є чоловік, які якості йому притаманні, а також система приписів, нормативний еталон чоловічості.

Матріархат – гіпотетична форма суспільного устрою, в якому сімейна та політична влада належить жінкам.

Матріархатний – такий, що характеризується пануванням жінок над чоловіками

Металепсис – різновид метонімії (див.), що полягає у заміні логічно передуючого поняття поняттям логічно наступним і навпаки. Наприклад, "труна" у значенні ‘смеpть’ (логічно труна – наслідок смеpті).

Метафізика присутності (англ. metaphysics of presence) – термін, який увів в теоретичний обіг Ж. Деріда. Цим терміном він позначив філософську та метафізичну традицію, котра ґрунтується на вірі у "присутність", певний уніфікований трансцендентний пункт посилання, що гарантує пізнаваність та владу його дискурсу. Цей центр може набувати різних форм: Бог, істина, джерело, телос (див.) тощо. Деріда показує, що історія західного мислення завжди була закорінена у метафізику, а це означає, що історія завжди розглядалася як "походження між двома присутностями", як проміжок між висланням від "власного" місця та поверненням до нього після періоду "запізнілості та мандрів". У метафізичному розумінні "впасти" в історію – у час і простір – і відірватися від оригінальної присутності водночас завжди є падінням у владу мови та знаку. І у такому царстві падіння ми існуємо, а позначувана присутність завжди є відсутністю.

Метафора – троп (див.), вживання слова або виразу в переносному значенні, утвореному за допомогою явного або прихованого порівняння. Наприклад: Червона хмара вкрила всю землю.

Метонімія – троп (див.), заміна одного слова іншим на основі суміжності, залученості до однієї ситуації. Наприклад: Сашко сів за фортепіано і заграв Моцарта.

Мова (англ. language, фр. langue) – основний об’єкт дослідження мовознавства. В найбільш загальному значенні це семіотична (див.) або знакова система, яка виникла природно, закономірно розвивається, має суспільне призначення та виконує багато функцій, найголовнішими з яких можна вважати ті, що пов’язані із операціями над інформацією, тобто знаннями людини про світ. Як протиставлення до мовлення (див.) розглядається як абстрактна система на противагу реальним формам вживання.

Мовленнєвих актів теорія (англ. speech act theory) – логіко-лінгвістична теорія, що вивчає прагматику та структуру мовленнєвих актів як одиниць мовної комунікації та мовної діяльності у цілому. Передумовою здійснення мовленнєвого акту є, по-перше, наявність двох осіб – партнерів по комунікації: мовця, тобто відправника мовленнєвого повідомлення, та слухача, тобто адресата повідомлення, які виступають у певних соціальних ролях; по-друге, наявність спільного фонду знань і, по-третє, наявність певного предмета мовленнєвої ко­мунікації. Для здійснення мовленнєвого акту необхідно виконати такі мовні та мисленнєві операції: побудувати граматично правильне висловлювання із слів певної мови, вкласти в нього певний смисл, референцію, тобто посилання на реальність, про яку буде йтися (локуція, англ. locution), надати висловлюванню бажаної комунікативної спрямованості на певну реакцію та наслідки (ілокуція, англ. illocution) та забезпечити засобами мовленнєвого акту створення нової ситуації через вплив на свідомість або поведінку адресата (перлокуція, англ. perlocution) – див. Локутивний акт.

Мовлення (англ. speech, фр. parole) – осібний, окремий варіант застосування на письмі чи вголос мови (див.) як абстрактної системи структурно впорядкованих знаків (див.).

Наслідувальний (міметичний) (англ. mimetic) – такий, що характеризується наслідувальністю або міметичністю (див.).

Наслідувальність (міметичність, мімезис) (англ. mimesis) – властивість або характеристика наслідування, імітування (див.).

Наслідування (імітування, імітація) (англ. imitation) – відтворення за зразком, повторення, підлагодження, уподібнення.

Нице (аб’єкт) (англ. / фр. abject) – те, що відкидається, викликає несприймання, зневагу. Буквально – "огидне"; термін Юлії Крістєвої, що стосується в першу чергу тілесного (материнського), котре відкидається у процесі суб’єктивації та наражає на небезпеку саме існування суб’єкта в його (удаваній) окремішності та цілісності. В контексті ж квір-теорії (див.) – це стан відкинутості за межі нормативної сексуальності. Задля підтримки кордонів "чоловіка" та "жінки", як їх визначає гетеросексуальна перформативність (див.), сфера ницого створена для того, аби вмістити всіх, чия гендерна чи сексуальна поведінка (перформанс) суперечать встановленим визначенням.

Ноуменальний – такий, що відноситься до сфери недосяжного для раціонального осягнення світу речей-в-собі (ноуменів).

Обов’язкова гетеросексуальність (англ. compulsory heterosexuality) – суспільна настанова для всіх членів суспільства на суворе дотримання гетеросексуальності.

Однозначна стать (англ. univocal sex) – визначення статевої приналежності, яке виглядає безсумнівним.

Озовнішнювати (англ. extrenalize) – виводити назовні, робити видимим, придатним до сприйняття іншими.

Олюднювати (англ. humanize) – надавати ознак, рис людського.

Оприроднювати (англ. naturalize) – видавати за природне, змушувати виглядати як не створене чи штучне. Протилежне – див. знеприроднювати.

Остатевлений (англ. sexed) – такий чи така, що приписані що посідає певні ознаки статі і визначається як особа певної статі – тобто як жінка (див.) чи чоловік (див.).

Ототожнення (ідентифікація) (англ. identification, нім. Identifizierung) – процес співвіднесення себе з певним взірцем (моделлю) та формування притаманних йому рис. У класичному психоаналізі – процес, за допомогою якого людина або розповсюджує свою тожсамість на когось іншого, запозичує свою тожсамість від когось або перемішує чи плутає свою тожсамість із тожсамістю іншого.

Парадигма (англ. paradigm) – в широкому значенні будь-який клас лінгвістичних одиниць, протиставлених одна одній та одночасно об’єднаних за наявністю в них спільної ознаки. Варто пам’ятати, що з парадигми одиниць лише одна може бути вжита у конкретний момент часу.

Парадигматичний (англ. paradigmatic) – такий, що характеризується парадигматичністю, тобто працює в межах парадигми (див.).

Патріархат – загальне значення – система панування чоловіків над жінками; низка матеріально підкріплених суспільних стосунків, в яких існують ієрархічні відносини між чоловіками та солідарність між ними, яка дає їм можливість, в свою чергу, панувати над жінками. Матеріальною основою патріархату є контроль чоловіків над робочою силою жінок та продуктами їх праці. В основі патріархату лежить андроцентричний суспільний дискурс. Андроцентризмом у сучасних соціальних науках називають такий спосіб мислення, коли саме чоловіка розглядають як точку відліку та мірило культурних цінностей та норм. Йдеться про зосередження уваги на чоловікові, який визначає сукупність основних вартостей домінуючої культури, де саме чоловіки, їх поведінка та цінності є джерелом норм . Уперше цей термін вжила У 1911 р. Шарлотта Перкінс Ґілман, звернувши увагу на той факт, що європейська культура створена чоловіками, репрезентує їх світогляд і віддає їм перевагу. Андроцентричним слід називати відтак кожне твердження, яке характеризує будь-який аспект жіночого життя як відхилення від норми чи девіацію.

Патріархатний – такий, що характеризується пануванням чоловіків над жінками.

Пеніс – чоловічий статевий орган, фізіологічний об’єкт на відміну від культурного його символу, Фалоса (див.).

Перформанс (англ. performance – виступ, виконання, гра, вистава) – форма сучасного мистецтва, один з різновидів акціонізму, котрий входить до концептуалізму 1960-х років. Коротка вистава, виконання одним чи декількома учасниками перед публікою художньої галереї чи музею. Сутнісна відмінність перформанса від театру полягає у тому, що виконавець чи учасник художньої акції виконує цілком справжні дії, котрі нічого, крім самих себе, не зображують. Якісним параметром перформанса є "чистота", тобто позбавленість будь-яких прямих та близьких асоціацій, демонстративна елементарність сюжету та образотворчих засобів. Також, як ширше поняття – особлива художня практика, що спирається на усунення дистанції між "глядачем" та "об’єктом споглядання".

Перформатив (англ. performative, від лат. performo – дію) – вислів, що дорівнює дії, вчинкові. Перформатив входить до контексту життєвих подій, створюючи суспільну, комунікативну чи міжособистісну ситуацію, що спричиняє певні наслідки (напр., оголошення війни, декларації, заповіту, клятви, присяги, вибачення, адміністративні та воєнні накази тощо). Вимовити "Я клянусь" означає зв’язати себе клятвою. Відповідна дія здійснюється самим мовленнєвим актом (див.).

Перформативний (англ. performative) – такий, що має форму або функцію перформативу (див.).

Перформативність (англ. performativity) – характеристика виразу чи дії як таких, що є перформативними (див.).

Пізнаваний (інтелігібельний) – такий, що осягається тільки розумом (інтелектом) на відміну від того, що можна відчути, тобто сенсибельного.

Пізнаваність (інтелігібельність) – придатність до пізнання.

Піхва (вагіна) (англ. vagina) – жіночий генітальний прохід. Не існує поняття, котре було б у такому ж співвідношенні із піхвою, в якому перебувають Фалос (див.) і пеніс (див.). Тому термін "вагіна" мусить відображати як сам анатомічний орган, так і ідею про нього.

Поезис (англ. poesis) – основне значення – "написання віршованих творів, віршування", інколи вживається у значенні "віршований твір, поезія" (як сукупність таких творів).

Позначати (англ. signify) – надавати позначуваному (див.) форми позначувального (див.).

Позначувальне (англ. signifier) – в концепції, запропонованій Ф. де Сосюром, формальна сторона мовного знаку, те, що доступне для сприйняття (зору або слуху), невіддільна від позначуваного (див.).

Позначувальний устрій (англ. signifying economy) – система обміну, правил присвоєння та витлумачення значень всередині певної групи.

Позначуване (англ. signified) – в концепції, запропонованій Ф. де Сосюром, змістовна сторона мовного знаку, передана позначувальним (див.) як посередником.

Позначування (англ. signification) – процес надання позначуваному (див.) форми позначувального (див.).

Праця жалоби (англ. work of mourning, нім. Trauearbeit) – жалоба (див.) як процес (активних зусиль, звідси праця), за допомогою якого особа долає журбу (див.) через втрату коханого когось чи важливого чогось. Через працю жалоби людина навчається долати втрату та здатна продовжувати життя, на відміну від меланхолії, де втрата переживається раз-по-раз.

Представлення (репрезентація) (англ. representation, нім. Vorstellung) – уподібнення чи образ, що дають уявлення про оригінал. Психічне представлення являє собою більш чи менш узгоджене між собою відтворення у психіці сприйняття наділеного значенням предмета чи об’єкта. В залежності від припливу чи відливу динамічних сил може зазнавати зростаюче чи убутне вкладення (див.). Система таких представлень утворює підструктуру Я і вважається одним з його змістів.

Прескриптивізм – науковий підхід (зокрема, у мовознавстві), зорієнтований на створення приписів та рекомендацій щодо вживання мови (однаково, стосується це вживання окремих мовних форм, мови на рівні певного ідіому чи то сфер функціонування ідіоетнічної мови в цілому).

Придушення (англ. supression, нім. Unterdruckung) – свідоме, навмисне гальмування діяльності, на відміну від витіснення (див.), котре є несвідомим, автоматичним та ініціюється тривогою, а не вольовим зусиллям.

Приєднальний (поглинальний, інкорпоруючий) – такий, що заснований на приєднанні (див.).

Приєднання (поглинання, інкорпорування) (англ. incorporation, нім. Einverleibung) – у класичному психоаналізі, особлива форма інтроекції (див), котра відбувається за моделлю соматичної функції орального поглинання їжі; первинний механізм ототожнювання.

Приписовий (прескриптивний) (англ. prescriptive) – притаманний прескриптивізму (див.).

Припустима гетеросексуальність (англ. presumptive heterosexuality) – гетеросексуальність, якою (за припущенням) від природи наділені всі люди. Звідси – тлумачення гомосексуальності як протиприродної.
Протиінтуївний – спрямований проти інтуїтивізму, тобто напряму у теорії пізнання (епістемології – див. ), за яким ані досвід, ані раціональне мислення не може бути підставою повноцінного пізнання; тільки інтуїція, тобто безпосереднє, позараціональне і позасмислове схоплення дійсності без потреби наукового обґрунтування.
Референт – об’єкт позамовної дійсності, якого має на увазі суб’єкт мовлення при висловлюванні; предмет референції (див).

Референційність (англ. referntiality) – придатність, спроможність до референції (див.).

Референція (англ. reference) – віднесеність слова до об’єкта дійсності (референта – див. ).

Розвиткова модель / теорія (англ. developmental model / theory) – стосовно до психоаналізу теорія паралельного розвитку его (набуття функцій его, які підвищують ступінь його автономності) і розвитку лібідо (перевтілення прегенітальних сексуальних та агресивних потягів у дорослі сексуальні, а також сублімація).

Розв'язання (комплексу) (англ. resolution) – досягається звичайно шляхом ототожнення із батьком чи матір’ю (в залежності від статі дитини: хлопчик із батьком, дівчинка із матір’ю) та (частковою) тимчасовою відмовою від того з батьків, хто належить до протилежної статі, котрий / котра потім "відкривається" в його / її дорослому сексуальному об’єктові.

Розрізняння (англ. / фр. differance) – термін, який Жак Деріда використав для позначення результатів різниці й безмежного розрізнення значень, які належать мові чи будь-якій іншій знаковій системі, що розглядається як система різниць.

Розростання (проліферація) – розростання, розмноження клітин, тканин шляхом їх новоутворення.

Розщеплений суб'єкт (англ. split subject) – суб’єкт, котрий зазнав розщеплення (див.).

Розщеплення (англ. splitting, нім. Ichspaltung) – у класичному психоаналізі, процес (захисний механізм), за допомогою якого психічна структура втрачає свою цілісність, утворюючи натомість дві чи більше підструктури. Може бути розщеплене як Его, так і об’єкт. Після розщеплення Его зазвичай тільки одне з утворених часткових Его відчувається як самість, інше є являє собою несвідому "відколоту частину Его". Після розщеплення об’єкта емоційне ставлення до двох підструктур звичайно є прямо протилежним: один об’єкт відчувається як гарний (такий, що приймає, добрий та подібне), а інший – як поганий (такий, що відкидає, злий та подібне).

Сексизм (англ. sexism) – термін, розвинутий радикальними феміністками Жіночого визвольного руху в 1960-х роках, на позначення ідеології та практики дискримінації людей (насамперед жінок) за ознакою статі. Він свідомо був оформлений за тим зразком, що і термін "расизм". Сексизм базується на настановах чи переконаннях, згідно із якими жінкам та / або чоловікам хибно приписуються (або позбавляють) певні риси чи якості. Найчастіше вживається при обговоренні упереджень щодо жінок, гендерних стереотипів. Інколи жертвами сексизму є також чоловіки (як окремі індивіди, так і групи): наприклад, виявом сексизму є обов’язкова для них строкова військова служба. Як і расизм, сексизм іманентно передбачає фізичну та інтелектуальну перевагу, хоча не наводиться переконливих аргументів на користь того, що чоловіки кращі за жінок – або навпаки. Через що чоловіче домінування розглядається просто як природне, самоочевидне, звичне та одвічне, а отже – справедливе. Традиційні доводи – такі як зазначення обмеженості жінок в плані освіти, творчості чи посилання на горезвісну жіночу логіку чи психологічну неврівноваженість – як і раніше, підтримуються у громадській свідомості засобами масової інформації. Запровадження феміністками поняття сексизму зробило видимими особливості такої дискримінаційної для жінок картини світу, котра також віддзеркалена і зафіксована в різних мовах.

Сексистський (англ. sexist) – такий, що характеризується сексизмом (див.), упереджений, дискримінаційний.

Сексуальний потяг (рушій) (англ. sexual drive, нім. Sexualtrieb) – та спонукальна сила, котра стоїть за напруженими потребами сфери Воно. Потягові притаманні спрямованість (мета потягу), момент активності, його резонанс у соматичній сфері, та специфічні відчуття в органах при досягненні задоволення. Це константна сила, що виникає не у відповідь на подразнення із внутрішнього чи зовнішнього світу, а походить із внутрішніх джерел організму. Сексуальному потягові Фройд протиставляв спочатку потяги сфери Я (рушії самозбереження), а пізніше – агресивний (руйнівний, деструктивний) потяг, спрямований на (само)знищення.

Сексуальні переслідування (англ. sexual harassment) – використання службових владних повноважень для того, щоб приневолити людину (найчастіше – жінку) до небажаного сексуального зв’язку. Також – використання жартів, висловлювань, жестів, малюнків (зокрема, непристойних) задля нав’язування особі статусу сексуального об’єкта, особливо з метою приниження чи самоствердження.

Семіотика – наукова дисципліна, яка досліджує загальне в будові та функціонуванні різних знакових (семіотичних – див.) систем, котрі містять та передають інформацію, а також загальні для них риси породження та витлумачування знаків і процесу позначування (див.). Окрім суто лінгвістичних знакових систем, об’єктом семіотичних досліджень є всі сфери культурної діяльності: архітектура, література, образотворче мистецтво, театр, міфологія, кінематографія, мода тощо, які можна розглядати як систему знаків, організованих відповідно до культурних кодів та процесу позначування.

Семіотичний – такий, що стосується семіотики (див.) або семіотичної (знакової) системи. Наділений функціями знака, символа.

Синекдоха (від грецького "synekdoche" – співпереймання) – перенесення значення одного слова на інше на підставі заміни кількісних відношень: вживання назви частини предмета у значенні його цілого чи однини замість множини. Наприклад: Червоний картуз так більше і не з'явився. Один з варіантів метонімії (див.).

Синекдохальний – заснований на синекдосі (див.), такий, що нею характеризується.

Соматичний (англ. somatic, нім. somatisches) – такий, що стосується тіла (на відміну від психічного).

Спекуляризація (англ. specularization) – термін, запропонований Люс Іриґарей. Він розширює значення слова "спекуляція" як міркування, умогляд, залучаючи уявлення про економічну спекуляцію задля розгляду того, у що ми робимо інтелектуальні капіталовкладення, та подібне за звучанням дзеркальне (англ. specular), видиме, із особливою увагою до "спектакля" фемінності.

Стать (англ. sex) – сукупність генетичних, морфологічних та фізіологічних особливостей, що забезпечують статеве розмноження організмів. У ширшому значенні – це комплекс репродуктивних та соматичних характеристик, що визначають індивід як чоловічий чи жіночий організм (суспільні характеристики отримали назву гендер – див.). Становлення цієї системи починається із детермінації генетичної статі, котра визначається набором статевих хромосом. Генетична стать в свою чергу зумовлює гонадну (чи істинну) стать, що ідентифікується за основним показником статевої приналежності – гістологічною будовою статевої залози. Істинною її називають тому, що визначаючи гаметну стать, тобто спроможність статевої залози утворювати сперматозоїди чи яйцеклітини, гонади тим самим виявляють роль цього індивіда у процесі відтворення. Поряд із цим гонадна стать визначає також і гормональну стать, тобто здатність статевої залози секретувати специфічні статеві гормони. Рівень та домінуюча спрямованість гормональних впливів визначають морфологічну (чи соматичну) стать (фенотип) суб’єкта, тобто будову та розвиток його внутрішніх та зовнішніх статевих органів, включаючи прояви вторинних статевих ознак. Соціально-психологічний вплив на статеву приналежність індивіда починається із громадянської (акушерської) статі, тобто визначеної іншою особою. Громадянська стать визначає гендерну спрямованість виховання (від вибору форми одягу, зачіски та ігор до застосування покарань за невідповідну сексуальну поведінку), тим самим формуючи статеву самосвідомість, котра в свою чергу визначає гендерну роль, яку грає індивід, і перш за все вибір партнера.

Суб’єкт мовлення (англ. speaking subject) – особа, наділена мовою (див.) та спроможна до мовлення (див).

Суб'єкт-в-процесі (англ. subject-in-process) – поняття, запроповане Юлією Крістєвою. Суб’єкт, що нескінченно відкладає свою власну суб’єктивацію, тобто перетворення на суб’єкта.

Субстантивний (англ. substantive, від лат. substantivus – самостійний, істотний; substantivum – іменник) – такий, що стосується іменника, притаманний йому, що має значення іменника.

Суспільна угода (англ. social contract) – філософська та юридична доктрина, що пояснює виникнення державної влади угодою між людьми, котрі були змушені перейти від незабезпеченого захистом природного стану до стану громадянського.

Табу (англ. taboo) – антропологічний термін, особливе становище об’єкта чи людини або ж абсолютну заборону певних дій, що могли б порушити всю систему цінностей цієї культури; тобто об’єкт є табу, якщо до нього не можна доторкатись, дія є табу, якщо про неї, згідно із уявленнями цієї культури, "не можна навіть думати". Звідси, у розширеному розумінні, будь-яка дія, заборонена авторитетом чи суспільними нормами, може розглядатися як "табу". В психоаналітичній літературі найчастіше згадується кровозмішне табу (див).

Телеологія – прагнення до кінцевої мети (телоса – див. ), а також цілісність. Телеологія, що розуміється як специфічна якість моральної свідомості, перетворюється на філософську феноменологію або ж на християнську теологію.

Телос (грецьке telos – кінець, мета, ціле) – в давньогрецькій філософії кінцева мета чогось; один з чотирьох основних принципів буття в філософії Аристотеля.

Тожсамісний (ідентитарний) (англ. identitarian) – такий, що заснований на тожсамості (див.), вимагає її за передумову та підставу.

Тожсамість (ідентичність) (англ. identity) – логічне відношення чисельної тотожності, в якій кожна річ відповідає тільки собі. Тожсамість осіб є складнішим випадком. Гендерна тожсамість – усвідомлення власної приналежності до певної гендерної групи (чоловіків, жінок чи “інших”). Суспільство накидає особі довільні правила або гендерні ролі (як людина повинна, а як – не повинна вдягатися, діяти, думати, відчувати, ставитись до інших, думати про себе тощо) на підставі статі цієї особи (чи має вона піхву чи пеніс). Ці ролі називаються фемінною (див.) та маскулінною (див.). Ті ж, хто не відповідає цим правилам, можуть зазнавати поганого ставлення, котре включає несприймання, відкидання, словесні образи, неприємні коментарі, напади, зґвалтування та вбивства. Сексуальна тожсамість стосується того, як людина сприймає себе в поняттях того, до кого відчуває сексуальну та любовну прихильність, зокрема, до осіб іншої чи тієї ж статі, що й ця людина. Суспільство накидає людям правила обов’язкової гетеросексуальності (див.). Ті, хто не підкорюється цьому правилу, можуть зазнавати поганого ставлення, котре включає несприймання, відкидання, словесні образи, неприємні коментарі, напади, зґвалтування та вбивства. Якщо стать та гендерна тожсамість людини (див. трансгендеризм) не співпадають, то її сексуальна тожсамість може базуватись чи на статі, чи на гендерній тожсамості, або ж людина може мати дві сексуальні тожсамості, одну як чоловік і одну як жінка.

Трансвестит (англ. transvestite) – людина, яка вдається до крос-дресінгу (див.) задля задоволення та насолоди (не обов’язково сексуальної) від власного вигляду та відчуттів, що супроводжують це (виклик, новизна, тощо). Ця людина може почуватися зручно у трансгендерній (див.) ролі під час крос-дресінгу; також може інколи зазнавати гендерної дисфорії – незадоволення чи дискомфорту через невідповідність власних статевих органів своїй гендерній тожсамості.

Трансгендеризм (англ. transgenderism, TG) – явище, коли людина змінює гендерні ролі (один раз чи більше) за власним бажанням. Стосується транссексуалів (див.) та трансвеститів (див.).

Транссексуал (англ. transsexual, TS) – людина, яка змінює свою первинну біологічну стать (зазвичай один раз, але є й винятки). Зміна первинної статі відбувається за допомогою хірургічного втручання (так звана SRS – Sexual Reassignment Surgery: операція із зміни статі, хірургічна процедура заміни статевих органів – пеніса на піхву і навпаки). Гормональна терапія, електролітичне видалення волосся, додаткове хірургічне втручання та інші медичні заходи можуть змінити вторинні статеві ознаки та характеристики. Транссексуал до операції (Pre-operative transsexual, Pre-op TS) – особа, яка активно планує змінити фізичну стать на іншу, аби позбутися гендерної дисфорії; часом вдається до крос-дресінгу (див.), приймає гормональні препарати та здійснює електролітичне видалення волосся на обличчі, шиї та інших частинах тіла.

Транссексуальність (англ. transsexuality) – невідповідність біологічної статі та статевої самосвідомості (самоототожнення), стійке переконання у своїй належності до протилежної статі, пов’язане із відчуттям дискомфорту через свою статеву приналежність та недоречність своєї гендерної ролі, незважаючи на правильний розвиток статевих залоз та вторинних статевих ознак. До власних статевих органів та тіла така людина може відчувати відразу.

Троп – форма дискурсу, котра порушує правила мови. Виділяють дві групи тропів: а) фігури, які є загальноприйнятими та узаконеними відхиленнями від звичного слововживання і виходять тільки за межі практично необхідних умов; та б) аномалії, що є зумисним відхиленням від правил та мовних норм.

Увнутрішнення (англ. internalization, нім. Verinnerlichung) – в широкому, біологічному, значенні – процес, за допомогою якого аспекти зовнішнього світу та взаємодії із ним входять до організму та представляються (репрезентуються) в його внутрішніх структурах. В рамках класичного психоаналізу цей процес розуміється як інтрапсихічний та зазвичай віднесений до об’єктів, та відбувається в трьох основних формах: приєднання (інкорпорація) (див.), інтроекція (див.) та ототожнення (ідентифікація) (див.) Відповідні феномени екстерналізації (озовнішнення) — проекція та дія.

Уосібнення (індивідуалізація) (англ. individuation) – самоздійснення людини в цілісного, неподільного, відмінного від інших людей та колективної психології індивідуума.

Уречевлення (англ. reification) – процес, за допомогою якого із поняттями поводяться так, ніби вони є речами (із абстрактними іменниками як із конкретними).

Утискова гіпотеза (англ. repressive hypothesis) – гіпотеза, котра розглядає стать (див.) (та пов’язані із нею секс та сексуальність) як щось дане від природи, але яке зазнало і зазнає постійного культурного утиску та намагається вийти з-під нього, подолати накинуті суспільством межі.

Фаллогоцентризм (англ. phallogocentrism, від Phallus+Logos+centrum) – заснованість мови на слові (логоцентричність) та фалосі як на привілейованому позначувальному (фалоцентричність); нерівномірна представленість в мові осіб різної статі, пов’язана із накиданням чоловічої логіки на світосприйняття. Мова фіксує картину світу з чоловічої точки зору, тому вона є не тільки антропоцентричною (орієнтованою на людину), але й андроцентричною (орієнтованою на чоловіка – див. патріархат): мова створює картину світу, засновану на чоловічій точці зору, від особи чоловічого суб’єкта, із чоловічої перспективи, де жіноче постає головним чином в ролі об’єкта, в ролі "Іншого" (див.), "Чужого" чи взагалі іґнорується. Андроцентричність мови пов’язана із тим, що мова відображає соціальну та культурну специфіку суспільства, зокрема, чоловіче домінування, більшу цінність чоловіка та обмежену приватною сферою діяльність жінки.

Фалос (англ. Phallus, нім. Phallus) – антропологічний та теологічний термін, що стосується ідеї чи образу чоловічого репродуктивного (статевого) органа. Пеніс – частина тіла, фалос – ідея, якій поклоняються в різних релігіях як символу могутності природи, ідея потенції, статевої зрілості, мужності, маскулінності, сили та моці.

Фам (англ. / фр. femme – “жінка”) – первісно використовувалось на позначення жіночного, манірного чи зніженого вбрання та поведінки, безвідносно до статі чи гендерної тожсамості. Зараз – варіант лесбі- чи гей-тожсамості, що заснований на підкреслено жіночній (фемінній, зніженій) поведінці та манері вдягатися. Пор. буч (див.).

Фантазм (англ. phantasm) – образний зміст, що перебуває в уяві у вигляді незмінної картини.

Фантазматичний (англ. phantasmatic) – такий, що має характер фантазма (див.)

Фег (англ. fag) – запозичена з англійської сленгова назва для гея (див.).

Феміністська теорія (англ. feminist theory) – система ідей та принципів, на яких грунтуються дослідження становища жіноцтва в суспільстві. Заснована на переконанні, що існуючий стан речей є нерівним та несправедливим. Також виробляє стратегії суспільних змін і тактику заходів, забезпечуючи підстави для дій. Феміністська теорія заснована, в першу чергу, на розмаїтті дійсних історій життя окремих жінок. Джерелом розвитку феміністської теорії є розмаїття життєвого досвіду жінок різних культур, рас, етнічних груп, соціальних верств і т.п.

Фемінний (англ. feminine) – такий, що характеризується фемінністю (див.), притаманний їй.

Фемінність (англ. femininity) – комплекс рис та особливостей поведінки (наприклад, пасивність, чуйність, м’якість, турботливість, емоційність тощо), можливостей та очікувань, що визначають соціальну практику певної групи, об’єднаної за ознакою статі; складові жіночої гендерної ролі. Сукупність суспільних уявлень, установок і вірувань про те, хто є жінка, які якості їй притаманні, а також система приписів, нормативний еталон жіночості. Андроцентричний суспільний дискурс співвідносить фемінність виключно з приватною (а не з громадською) сферою активності.

Чоловік (англ. male / man) – людина, яка при народженні так визначена іншими як особа чоловічої статі з огляду на наявність відповідних зовнішніх статевих органів (статевого члена / пеніса (див.) та яєчок) та яка так себе визначає.

Чоловіко-сексуальність (англ. hommo-sexuality) – неологізм, запропонований Люс Іриґарей на початку 1970-х як гра слів: "homosexuality" (гомосексуальність – див.) та "homme" (французькою – "чоловік"); іншими словами, це сексуальність чоловіків, для чоловіків та проваджена чоловіками, однак головне – навіть тоді (і особливо тоді), коли чоловіки мають сексуальні стосунки із жінками, це в першу чергу суперництво та сексуальна напруга між чоловіками.

Чоловічий (англ. male) – такий, що стосується чоловіка (див.).

Cogito – буквально, "я мислю" латинською мовою, але у філософських колах цей термін часто вживається як скорочений варіант відомого вислову Декарта, "Cogito ergo sum", у перекладі з латини "Я мислю, а отже, існую".

Ecriture feminine (фр. – “жіноче письмо”) – поняття, впроваджене Елен Сіксу в роботі "Сміх Медузи", де вона пропонує жінкам навчитись “писати свої тіла”; теорія, згідно з якою мова і сексуальність глибинно пов’язані, а жінки були відчужені чоловічою мовою. Сіксу проголошує: “якщо жінки насміляться виписувати власні тілесні сексуальні, несвідомі відчуття, притаманні тільки їм – як жінкам, результат не лише звільнить їх особистість, але й матиме силу знищити саму структуру патріархату”.

Jouissance (фр.) – нескінченний стан насолоди, на противагу "задоволенню", яке передбачає просте досягнення фізичного балансу через зняття напруги ("задовольнити бажання").

________________________________________________________________________________

Зауваження від Редактора:

Звертаючись до Глосарія, будь-ласка, пам’ятайте, що чи не кожний з наведених тут термінів може мати різні значення та по-різному витлумачуватись в межах різних наукових напрямів та шкіл. Запропоновані тут тлумачення мають операційний характер. При підготовці цього глосарія були використані такі джерела:

СЛОВАРЬ ГЕНДЕРНЫХ ТЕРМИНОВ / Под ред. А. А. Денисовой / Региональная общественная организация "Восток-Запад: Женские Инновационные Проекты". М. : Информация XXI век, 2002.

Психоаналитические термины и понятия: Словарь / Под ред. Борнесса Э. Мура и Бернарда Д. Фаина / Перев, с англ. А. М. Боковикова, И. Б. Гриншпуна, А. Фильца. — М. : Независимая фирма "Класс", 2000.

Райкрофт Ч. Критический словарь психоанализа. С-Пб. : Восточно-европейский институт психоанализа, 1995.

Слово. Знак. Дискурс. Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. За ред. М. Зубрицької. Львів: “Літопис”, 1996.

Лингвистический энциклопедический словарь. Гл. ред. В. Н. Ярцева. М. : Сов. Энциклопедия, 1990.

Штерн І.Б. Вибрані топіки та лексикон сучасної лінгвістики. Енцикл. словник для фахівців з теоретич. гуманіт. дисциплін та гуманіт. інф-ки. - К.: "АртЕк", 1998.

Ґіденс Ентоні. Соціологія. К. : “Основи”, 1999.

Яворська Г. М. Прескриптивна лінгвістика як дискурс: Мова, культура. Влада / Нац. Акад. Наук України. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні. К, 2000.

а також численні феміністські, університетські, словникові та довідкові сайти в Інтернеті.

Для понять, чиї переклади українською ще не закріпилися, а також в деяких інших випадках наведені англійські чи французькі відповідники, а для понять із психоаналізу – також і німецькі.

Редактор також хотіла б від усього серця подякувати Ганні Улюрі, Оксані Кісь, Завену Баблояну, Михайлові Назаренку, Дмитру Лисаку, Миколі Романовському, Віталію Чернецькому, Володимирові Мерленку. Їхні поради, коментарі, зауваження та дружня підтримка суттєво допомогли їй протягом роботи як над текстом книжки, так і над глосарієм до неї.