Обговорення словника (уривки стенограми)

Юрій Марченко (директор видавництва "К.І.С.) Одне з головних питань, яке виникає у зв’язку з перекладом цієї книжки - це переклад назви. І тому я прохав би експертів поділитися своїми порадами щодо назви - як перекладати сполуку a culture of corruption, як перекладати coping with government.

Що ж до цільової групи, на яку розрахована ця книжка, це мені найбільше хотілося б, аби її прочитали журналісти, представники громадських організацій, працівники аналітично-дослідницьких центрів. Мені хотілося б, щоб ця книжка продемонструвала всю складність проблеми корупції, а також той факт, що ця проблема властива не тільки Україні.

Дмитро Скляренко (перекладач). Я хотів би також зазначити основні проблеми, які виникали в мене під час перекладу. Перша - це вплив різних історичних моделей на корупцію. Інколи мені було складно знайти лаконічний і влучний переклад цих моделей. Окрім того, у мене були певні проблеми з термінологією соціологічної статистики, бо, на жаль, словники дають не всі поняття.

CULTURE OF CORRUPTION?

Вихідний варіант: Культура корупції?
Узгоджений варіант: Звичаєва корупція?

Лариса Денисенко. З того тексту, з яким я мала змогу познайомитися, мені здалося, що йдеться про "корупцію як культурну традицію", про корупцію як певний складник культурних традицій - наприклад, східних культурних традицій. Тобто хабар як підношення, як ознака вдячності. І постає питання, чи впливають ці культурні традиції на сприйняття корупції.

Юрій Марченко. Справді, у фразі "культура корупції" йдеться радше про якісь, сказати б, норми чемності, з якою підносять хабаря. А "корупція як культурна традиція" - це набагато ближче до того, про що йдеться в самій книжці.

Марта Коломиєць. А мені здається, що в англійській назві закладена ця двозначність, значення "корупції як культурної традиції" та "культури корупції".

Дмитро Скляренко. Але проблема ще й у тому, як бути із самою назвою, як цей сенс винести на обкладинку книжки.

Вадим Дивнич. Можна сказати "корупція як звичаєвість"

Ольга Кочерга. Ліпше "звичаєва корупція".

Юрій Марченко. Справді, у даному разі culture постає саме як "звичай".

Дмитро Скляренко. Мені здається, що знак питання в назві (A Culture of Corruption?) автори ставили не випадково, вказуючи на подвійне чи потрійне значення цього вислову. Якщо ми додаємо щось від себе, це означає, що ми на свій розсуд тлумачимо це розмаїття значень.

Ольга Кочерга. Я боюся, що ми не зовсім точно вхопили значення нашого слова "звичаєвий". У нас є, приміром, "звичаєве право". І "звичаєва корупція" зі знаком питання одразу ставить проблему: чи є корупція традицією.

Марта Коломиєць. Не забуваймо, що Україна є предметом цієї книжки. Тому вживати слово з українським коренем – наприклад "звичаєва корупція" – тут більш підходить.

Ольга Кочерга. Якщо перекладати українське слово "звичаєвий" на англійську, цілком можна вжити сполуку зі словом culture.

Лариса Денисенко. Але англійською "звичаєве право" – це "customary law"

Андрій Кулаков. Але чи мають пані та панове експерти принципові заперечення проти "звичаєвої корупції"?

Юрій Марченко. Ясна річ, ми, за порадою пані Марти Коломиєць, спробуємо сконтактуватися з Тетяною Кошечкіною, співавторкою цієї книжки – якщо в неї не буде заперечень проти сполуки "звичаєва корупція", то ми пристанемо на неї, якщо ж вона наполягатиме на слові "культура", ми спробуємо сформулювати назву в інший спосіб.

Ольга Кочерга. Але в будь-якому разі я б уникала конструкцій з "як" – приміром "Корупція як культурна традиція", бо для назви такі конструкції дещо незграбні.

COPING WITH GOVERNMENT

Наталя Беліцер. Варіант "відносини з урядом", який пропонує перекладач, набагато нейтральніший, ніж англійське coping with… Я запропонувала б такі варіанти: "перебороти уряд", "впоратися з урядом", але не "відносини".

Марта Коломиєць. To cope with – це "дати собі раду" з чимось.

Наталя Беліцер. "Упоратися" з чимось.

Ольга Кочерга. "Зарадити".

Дмитро Скляренко. Але як ці дієслова перетворити на іменник?

Ольга Кочерга. Не обов`язково перетворювати на іменник. "Як дати собі раду з чимось", "як упоратися з чимось".

Юрій Марченко. Зараз ми шукаємо відповідників до coping with взагалі, але далі в назві є government: Coping with government in post-communist Europe.

Ольга Кочерга. "Як дати собі раду в стосунках з державою…"

Дмитро Скляренко. Але ж автори не дають "рецептів" як саме можна дати собі раду в стосунках з урядом; вони роблять огляд цих стосунків.

Ольга Кочерга. Гаразд. Тоді "як громадяни дають собі раду в стосунках з державою". Це адекватніше, хоч задовго для назви.

Лариса Денисенко. "Як громадяни обстоюють себе…"

Ольга Кочерга. А може вдатися до коротших сполук: наприклад "Громадяни та уряд у посткомуністичний Европі"

Юрій Марченко. Справді, ця назва охоплює все розмаїття того, про що йдеться в книжці

Дмитро Скляренко. Але назва мусить зацікавити читача.

Ольга Кочерга. "Громадяни та урядники…"

Володимир Єрмоленко. Може, простіше: "громадяни та влада…"?

Ольга Кочерга. Якщо буде слово "влада", це перенесе нас дещо до іншої площини.

Юрій Марченко. Справді, йтиметься і про партії, і про виборчі процеси тощо.

Володимир Єрмоленко. Але ж у слові "влада" містяться ті дещо неґативні відтінки, які в англійському тексті присутні в "coping with…"

Юрій Марченко. Насправді тут не йдеться про владу, тут йдеться саме про урядові інституції.

Модератор. Отож, "Звичаєва корупція? Громадяни та уряд у посткомуністичній Європі".

Дмитро Скляренко. У книжці все-таки більший акцент – на громадянах, на тому, як вони дають собі раду, а не на тому, як громадяни та уряд між собою "співробітничають".

Юрій Марченко. Так, але якщо ми вживаємо сполучник "та", "громадяни та уряд", ми досягнемо певного протиставлення в назві.

Наталя Беліцер. Справді, у цьому "та" є і елемент протистояння, і елемент пристосування.

INPUT, OUTPUT

Вихідний варіант: "вхід", "вихід"; "ввід", "вивід"
Узгоджений варіант: "вхід" ("на вході", "входовий"), "вихід" ("на виході", "виходовий")

Дмитро Скляренко. Найчастіше у нас застосовують відповідники "вхід" та "вихід". Я вживаю "ввід" та "вивід", бо, як на мене, у даному контексті вони адекватніші: їхнє вживання близьке до того, що запропонував американський соціолог Д. Істон, який розглядає політичну систему як сукупність відносин, що знаходиться в постійній взаємодії з зовнішнім середовищем через механізми "вводу" і "виводу" ("входів" і "виходів"), за аналогією до кібернетики. На стадії "вводу" система отримує імпульси ззовні, виклики, ресурси та ін. Все, що надходить на стадії "вводу" з зовнішнього середовища, обробляється всередині політичної системи шляхом реагування її складових елементів, після чого система видає реакцію у відповідь (стадія "виводу": політичні дії, рішення та ін.), за допомогою чого вона адаптується до середовища, що її оточує. Своєю чергою середовище пристосовується, реагує на результат, виданий системою, надає нові імпульси ззовні. Починається новий цикл взаємодії довкілля з системою - і так по замкненому колу.

Ольга Кочерга. Варто вживати процесові іменники: вводження – виводження.

Володимир Єрмоленко. Можна вжити прикметникові конструкції: приміром "входові ресурси" – "виходовий продукт"

Дмитро Скляренко. Але автори вживають ці поняття в лапках, розраховуючи, що "input" та "output" – це відомі всім терміни, і я не думаю, що тут варто вигадувати щось нове.

Ірина Супрунець. Може, вжити "внески" і "висліди"?

Ольга Кочерга. В англійській мові це легше: є два слова, input і output, які застосовують скрізь: від філософії, і до найпростішого приладу. "Вхід" і "вихід" для української мови цілком звичні, якщо йдетья, приміром, про технічні речі. Але тут йдеться радше про метафору.

Юрій Марченко. Уявіть собі, наприклад, що я прийшов отримати якусь довідку. На "вході" системи я вже з`явився, але жодного "внеску" я не робив. "Внесок" – це якби я прийшов із чимось. Але якщо поняття "вхід" і "вихід" на початку розтлумачити, і потім вживати їх у лапках, читачеві буде зрозуміло. Якщо читач побачить "вхід" і "вихід", перше, що читачеві спаде на думку – це input та output.

Наталя Беліцер. А може ліпше зробити так: не просто "вхід" і "вихід", а "на вході" – "на виході"?

Ольга Кочерга. Можемо вжити прикметники "входовий" та "виходовий".

Юрій Марченко. Справді, це може бути один із варіантів: спочатку вжити іменники "вхід" – "вихід", розтлумачити їх, а потім, залежно від контексту, вживати прикметники "входовий" – "виходовий" чи сполуки "на вході" – "на виході".

Ольга Кочерга. Тільки не можна вживати "вхідний" – "вихідний", бо "вихідний" – це початковий, а не "той, що на вході".

RULE OF LAW

Вихідний варіант: верховенство закону
Узгоджений варіант: верховенство права

Лариса Денисенко. Поняття rule of law в контексті західної правової культури варто перекладати як "верховенство права", а не "верховенство закону". Це легко можна побачити на прикладі французької мови, в якій droit ("право") та loi ("закон") - це два цілком відмінні поняття; натомість в англійській мові обидва позначаються поняттям law.

LAWYERS WITH DO-GOODER INCLINATIONS 

Лариса Денисенко. Пан Дмитро перекладає цю сполуку як "юристи з благодійними нахилами". Натомість варто вживати "правозахисники-гуманісти". Це сталий термін, який позначає людей, які займаються сферою гуманітарного право та захисту прав людини. Йдеться про школу, яка народилася у Франції, для якої першочерговими є права людини як природні, а не набуті права.

TRANSPARENCY INTERNATIONAL

Юрій Марченко. Назву "брендових" організацій варто писати кирилицею.

Наталя Беліцер. Але Amnesty International фігурує в нас як "Міжнародна амністія", а не як "Емнесті інтернешнл"

Лариса Денисенко. Річ у тому, що "Міжнародна амністія" має свій початок з Організації об`єднаних націй, і тому назву цієї організації перекладають всіма мовами ООН. А Transparency International з`явилося набагато пізніше.

Дмитро Скляренко. Проблема в тому, як написати цю назву українською мовою "Тренсперенсі інтернейшенал" чи "Тренсперенсі інтернешнл" чи "Тренсперенсі інтернейшнл"?

[Під час обговорення експерти вирішили пристати на такий зразок транслітерування: Тренсперенсі Інтернешнл ]

STREET-LEVEL BUREAUCRATS

Вихідний варіант: дрібні бюрократи
Узгоджений варіант: низові чиновники 

Юрій Марченко. Street-level bureaucrat – це той бюрократ, який є найближчим до людей

Наталя Беліцер. А на мою думку, street-level – це радше "дрібний" бюрократ. Йдеться про рівень бюрократа: тобто це не міністр, не заступник міністра тощо.

Марта Коломиєць. Я, зі свого боку, погодилася б радше з паном Юрієм, що street-level bureaucrat – це той, що має прямий контакт із громадянами. "Дрібний" – це скорше "low-level bureaucrat".

Ольга Кочерга. Я хотіла би привернути Вашу увагу до одної речі: слово "бюрократ" негайно спричиняє неґативну реакцію. Натомість слово "чиновник" нейтральне.

Лариса Денисенко. Справді, ліпше вживати "чиновник".

Юрій Марченко. Що ж до прикметника street-level: я, наприклад, маю певні застереження до сполуки "дрібний чиновник". Секретарка, яка працює в міністерстві – також дрібний чиновник, але вона не є street-level bereaucrat.

Наталя Беліцер. Вона не чиновник, вона – технічний працівник.

Ольга Кочерга. Чи є в нас якийсь розподіл між чиновниками "закритими", "внутрішніми" і чиновниками "контактовими" – тими, що працюють із громадянами тощо?

Лариса Денисенко. Ні, у нас узагалі немає такого явища. Усі вони – державні службовці, байдуже, чи працюють вони з людьми, чи ні.

Ольга Кочерга. Треба сконструювати термін, знайти якийсь корінь, що на ньому можна було би збудувати слово: "відкриті чиновники", "контактові чиновники", "досяжні чиновники", "доступні чиновники".

Дмитро Скляренко. Це поняття пов`язане з розрізненням між high-level corruption та low-level corruption. У цій книжці, як це декларують автори, вони не розглядають high-level, натомість фокусуються на low-level corruption.

Андрій Кулаков. Колись на одному з наших семінарів учасники переклали grass-root organization як "первинну організацію" або як "організацію низового рівня".

Юрій Марченко. До речі, слово "низовий" тут доволі влучне.

Лариса Денисенко. Справді, "низові чиновники": тобто йдеться про найнижчий рівень, і це передбачає, що після ухвалення рішення на цьому рівні можна подавати апеляцію до вищого чиновництва.

Ольга Кочерга. Справді, посадова драбина має "низ" і "верх".

BUREAUCRATIC ENCOUNTERS

Вихідний варіант: бюрократичні стосунки
Узгоджений варіант: бюрократичні сутички; бюрократичні зіткнення

Наталя Беліцер. Для перекладу цієї сполуку я пропонувала би сполуку "змагання з бюрократами", "бюрократичні змагання" чи "сутички, зіткнення з бюрократами" – але не "стосунки", бо тут є бажання подолати, перемогти, обдурити тощо.

Лариса Денисенко. Але не існує юридичного терміну "бюрократичні змагання".

Юрій Марченко. А мені здається, що "стосунки" тут доречне: йдеться про стосунки громадян із державою.

Марта Коломиєць. Я також вважаю, що encounter не може бути "змаганням".

Лариса Денисенко. Натомість у фразі "бюрократичні змагання" немає людини, тобто йдеться радше про змагання між самими чиновниками.

Вадим Дивнич. Може, "тяганина"?

Наталя Беліцер. Але ж encounter – це також і "сутички".

Юрій Марченко. Bureaucratic encounters with low-level bureaucrats можна справді перекласти як "бюрократичні сутички з низовими чиновниками".

Ольга Кочерга. Може, йдеться про "офіційні контакти" чи "ділові контакти"?

Юрій Марченко. Ділові контакти можуть бути між рівними, але коли громадян приходить до чиновника, стосунки між ними принципово нерівні.

Дмитро Скляренко. Передбачається, наприклад, що ви маєте дати їм хабаря.

Наталя Беліцер. І кожна зі сторін намагається захистити свої інтереси, а не йти на компроміс.

Марта Коломиєць. Я також думаю, що йдеться передусім про "сутички" між громадянами і чиновниками.

COMPARATIVE PERCEPTIONS

Вихідний варіант: порівняльне сприйняття
Узгоджений варіант: порівняльне вивчення сприйняття

Дмитро Скляренко. Йдеться про порівняння сприйняття різних людей, громадян різних країн тощо.

Андрій Кулаков. Можна просто вжити зворот "порівняння сприйняття".

Ольга Кочерга. Сполука "порівняння сприйняття" звучить дуже неоковирно: поєднані іменники на "-ння" та на "-ття". Але "сприйняття" не має множини. Може, вжити звороти на кшталт "порівнюючи сприйняття"?

Юрій Марченко. Наприклад, може йтися про питання, що ставлять громадянам: "чи вважаєте Ви, що чиновники в Вашій країни корумпованіші, ніж чиновники в Німеччині, Франції, Італії тощо?"

Ольга Кочерга. Тоді "порівняльне вивчення сприйняття громадян".

Дмитро Скляренко. Це ліпше.

CORRUPTION WATCH 

Дмитро Скляренко. Маю тільки одне питання: слід писати "Корапшн Вотч" чи "Корапшн Уотч"? 

Ольга Кочерга. Якщо ви напишите "Вотч", то нормальний українець на початку слова перед голосною вимовить майже так, як англійською вимовляють "W".

ELECTORALIST FALLACY

Дмитро Скляренко. Слово electoralist позначає прихильників виборчих принципів.

Наталя Беліцер. Тобто тих, хто вважає, що вибори – це принципова ознака демократії, запорука певного рівня демократії.

Лариса Денисенко. Їхня теза: демократія без чесних виборів неможлива. 

ESCAPE FROM DOMINATION MODEL

Вихідний варіант: модель звільнення від домінування
Узгоджений варіант: модель звільнення від авторитаризму

Дмитро Скляренко. Ця модель передбачає "моментальні і драматичні зміни у поведінці, але не в думках людей, тому що люди раптово звільняються від того, що їх стримувало". Йдеться саме про "звільнення", а не про "уникнення", хоча англійська сполука містить слово "escape".

Ольга Кочерга. Може, "втеча"? Чи "скидання"?.

Андрій Кулаков. Але з іншого боку, в тексті йдеться про те, що слово domination вживають як синонім до "життя під авторитарним режимом", спираючись на болгарський вжиток цього слова. Тоді, може ліпше вжити сполуку "втеча від авторитаризму"?

Дмитро Скляренко. Мені здається, тут йдеться не про "втечу", а саме про "звільнення". Тут автори вживають також constraints, стримування, а від "стримувань" можна звільнитися, а не втекти.

Володимир Єрмоленко. Але ж англійською цілком можна сказати escape from the constraints - чому не можна так само українською?

Юрій Марченко. Але йдеться про те, що людям це звільнення було дароване - і нікуди не треба було тікати.

Дмитро Скляренко. Від пут можна "звільнитися", але не "втекти".

FADING LEGACY MODEL

Вихідний варіант: модель згасаючого спадку
Узгоджений варіант: модель поступового відмирання спадку

Ольга Кочерга. Я пропоную "модель завмирання спадку". Бо fading - це не "згасання", а саме "завмирання". Найбільше цей термін стосується звуку, кольору та світла. Це поступове зникання.

Володимир Єрмоленко. Чому не "відмирання"?

Ольга Кочерга. Те, що "завмерло", може відновитися. А те, що "відмерло" - вже не відновиться.

Володимир Єрмоленко. Але fading - це незворотній процес. Наприклад, листя в’яне чи відмирає, і після цього його вже не відновити.

Юрій Марченко. Справді, слово "відмирання" тут адекватніше.

Наталя Беліцер. Але варто завважити, що це поступове відмирання. "Модель поступового відмирання спадку".

IRRELEVANCE OF HISTORY MODEL

Вихідний варіант: модель безвідносності історії
Узгоджений варіант: модель позаісторичності

Володимир Єрмоленко. Тут, мабуть, йдеться про модель, для якої історія не є першорядним чинником, для якої вона не має значення.

Ольга Кочерга. Може, це "модель позаісторичності", "модель безісторичності", "неісторичності"?

Андрій Кулаков. Але тоді відразу виникатимуть геґелівські коннотації - "історичних" та "неісторичних" націй, наприклад. Я пропонував би "модель незалежності від історії".

Наталя Беліцер. А може, справді, "модель позаісторичності"? Бо йдеться не так про "незалежність" від історії, а про те, що в даному випадку історія "не прикладається".

Ольга Кочерга. Або "позаісторична модель".

Андрій Кулаков. Але "позаісторична модель" - це модель, яку можна прикласти до різних часів. А тут йдеться про інше.

[Узгоджений варіант: "модель позаісторичності"]

MINORITY RIGHTS GROUP

Наталя Беліцер. Це дуже відома міжнародна група, яка дуже багато років займається правами меншин, із офісом в Лондоні. Її повна назва - Minority rights group international, а скорочено її називають просто Minority rights group.

 Коментарі експертів-мовників (уривки стенограми)

"БЮРОКРАТИЧНІ ВИМАГАННЯ" ТА "ЗДИРСТВА" 

Вадим Дивнич. Ліпше просто вжити слово "здирства". Якщо бюрократ вимагає хабаря за свою послугу - це "здирство"

"ВИЗНАЧЕННЯ" ТА "ОЗНАЧЕННЯ"

Вадим Дивнич. Англійське слово definition – це не "визначення", а "означення".

Ольга Кочерга. Define - це "означати", determine - "визначати".

"ВИКЛИКАТИ" ТА "СПРИЧИНЯТИ"

Ольга Кочерга. "Викликати" можна дзвінком чи сигналом; щось може викликати почуття. Але "викликати явище", "викликати ефект" - це калька з російського "вызывать".

"ВИХОДЯЧИ З ТОГО, ЩО"

Вадим Дивнич. Часто вживають конструкцію "виходячи з того, що". Мій улюблений приклад - "виходячи зі здорового глузду". Якщо ми "вийшли" з чогось - ми вже поза ним. Натомість варто вживати дієслова "спиратися", "ґрунтуватися", або, зрештою, "керуватися" (принципами).

"ДІЙСНО" ТА "СПРАВДІ"

Ольга Кочерга. Ліпше вживати "справді": є математичний термін "дійсні числа". Все інше - "реальне", те, що є "насправді".

"ДОВГИЙ ЧАС" ЧИ "ТРИВАЛИЙ ЧАС"?

Вадим Дивнич. Замість "довгий час" варто вживати "тривалий час". "Тривалий" стосується часу, "довгий" - простору.

"ЗАМІНЯТИ" ТА "ЗАСТУПАТИ"

Ольга Кочерга. Часто ліпше вживати саме "заступати". Це, між іншим, відбилося в тому, що український відповідник російському слову "заместитель" - це "заступник".

ЗАПЕРЕЧЕННЯ

Вадим Дивнич. Заперечення потребує родового, а не знахідного відмінку. "Відбиває сутність", але "не відбиває сутности"

"ГЛАВА" ТА "РОЗДІЛ"

Вадим Дивнич. "Глава" – це церковнослов`янське слово. Натомість англійське chapter варто перекладати як "розділ": 1-й розділ. 2-й розділ і так далі*

"ЗАРАЗ" ТА "ТЕПЕР"

Вадим Дивнич. "Зараз" – це те, що відбувається цієї миті. Якщо я скажу, наприклад, що мій колеґа зараз викладає в якомусь американському університеті, то це не правда, бо в Америці зараз ніч, і мій колеґа спить. Натомість варто вжити "нині", "тепер" тощо.

"ЗНАЧНИЙ"

Вадим Дивнич. На жаль, часто зловживають словом "значний", вочевидь з огляду на російське "значительный". Натомість можна вживати і "істотний", і "суттєвий", і "помітний" тощо.

"ЗНАХОДИТИСЯ" ТА "РОЗТАШОВУВАТИСЯ"

Вадим Дивнич. "Знаходиться" тільки те, що ми шукаємо чи на що ми натрапляємо. Наприклад: "знаходяться люди, які кажуть таке й таке". Якщо ж йдеться, наприклад, про установу - то вона "розміщена", "розташована", а в жодному разі не "знаходиться". І тому замість "місцезнаходження країни" варто говорити про "розташування країни", "розміщення країни", "перебування країни" тощо.

"КНИГА" ТА "КНИЖКА"

Ольга Кочерга. В українській мові "книга" одна - це Біблія. Решта - то "книжки"

Вадим Дивнич. Окрім того, "книга" - це поліграфічний продукт. Поки ми не бачимо її назви - це "книга". Щойно ми її побачили - це "книжка", тобто сам зміст цього продукту.

"КОРИСТУВАТИСЯ ПІДТРИМКОЮ" ЧИ "МАТИ ПІДТРИМКУ"?

Вадим Дивнич. Російськи вислови "пользоваться поддержкой", "пользоваться уважением" не варто калькувати. Українською ліпше казати "мати підтримку", "мати повагу".

"НЕВІД’ЄМНИЙ" ТА "НЕВІДЛУЧНИЙ"

Вадим Дивнич. У конструкції на кшталт "хабарництво є невід’ємною частиною російського життя" ліпше вжити "невідлучний", "невідокремний", "невилучний" тощо. Бо "від’ємний" - це антонім до "позитивний", "додатній".

"НЕОБХІДНІСТЬ"

Вадим Дивнич. Словом "необхідність" не варто зловживати. У реченні "стосунки, які, на їхню думку, необхідно змінити" варто вжити "треба змінити", "потрібно змінити", "слід змінити". "Необхідність" – це те, без чого не можна обійтися, якась неминучість тощо.

Ольга Кочерга. Справді, в дев’яти випадках з десяти "необхідність" - це "потреба". Замість "мені необхідно зробити" варто вжити "мені треба зробити". "Необхідність" - це дуже часто або філософська категорія, або математичне поняття ("необхідна вимога", хоча здебільшого навіть тут ми вживаємо "неодмінна вимога").

"ОБЛУДА" ТА "ОШУКАНСТВО"

Вадим Дивнич. "Облуда" означає що ми маємо ілюзії щодо чогось; "ошуканство" – що нам ці ілюзії накидають.

"ПОДРАЗНЕННЯ" ТА "ДРАЖЛИВІСТЬ"

Вадим Дивнич. "Подразнення" - це все-таки, сказати б, "медичний" термін - наприклад, "подразнення на шкірі". Якщо йдеться про соціальні явища - то це "дражливість" чи "дратівливість". Відповідно, і прикметники - "дражливий" чи "дратівливий". 

Ольга Кочерга. "Дражливе питання", але "дратівлива людина". Якщо йдеться про чинник, то це - "дратувальний чинник" чи "дратівний чинник". Можна вживати іменникові конструкції: наприклад, "джерело роздратованости" тощо.

"ПОЛІПШИТИ" ТА "ПОКРАЩАТИ"

Вадим Дивнич. Часто вживають слово "покращити". Замість нього ліпше вжити "поліпшити"; натомість коли щось покращується, можна вжити дієслово "покращати"

"ПОСАДОВІ ОСОБИ" ЧИ "ПОСАДОВЦІ"?

Вадим Дивнич. "Посадові особи" – це також калька з російських сполук "официальные лица", "служебные лица" тощо. Але там, де російська мова має два слова, ми маємо одне: "посадовці", "службовці", "чиновники". Тому варто замість сполуки "посадові особи" вживати ці слова.

"ПРИЙНЯТТЯ" ТА "ПРИЙМАННЯ"

Вадим Дивнич. "Прийняття" – це прийом в якійсь установі; якщо ж йдеться про подарунки чи хабарі, які беруть, то це "приймання" або "брання" – "брання хабарів".

Ольга Кочерга. Але по змозі варто віддавати перевагу дієслівним конструкціям: "давати" - "брати" хабарі. Принаймні, там, де це можливо.

"РОЗРАХОВУВАТИ" ЧИ "СПОДІВАТИСЯ"?

Вадим Дивнич. Часто пишуть, наприклад, таке: "громадяни у своїх стосунках з державою на щось розраховують". Ліпше вжити "сподіваються" або "очікують". "Розрахунок", "розраховувати" – ці слова пов`язані з математичними діями.

СИНОНІМІЯ

Ольга Кочерга. Науковий переклад також слід збагачувати синонімами, і тоді текст "заграє", він стане гнучкішим.

ЯКИЙ - що, що його

ДОЗВОЛЯТИ - давати змогу

МАТИ МОЖЛИВІСТЬ - мати змогу, діставати змогу

РЯД - низка

ВИНИКАТИ - поставати, з’являтися

ВКАЗУВАТИ - завважувати, зазначати

ПЕРЕСТАВАТИ - вже не бути

"ТАКИМ ЧИНОМ", "ЯКИМ ЧИНОМ"

Вадим Дивнич. "Таким чином", "яким чином" – це калька з російського "таким образом". "Чин" – це "дія"; це слово можна вживати в такому контексті: я щось зробив і таким чином досяг таких і таких результатів. У такому контексті це слово доречне. Натомість в інших ситуаціях "таким чином" варто заміняти на "отже", "отож", "у такий спосіб"; "яким чином" – на "як", "в який спосіб" тощо

"ТРЕБА" ТА "ПОТРІБНО"

Ольга Кочерга. У нас дуже часто кажуть "мені потрібно зробити". Але "потрібний" - це прикметник. Натомість варто казати "мені треба щось зробити". А найкраще вжити дуже гарне українське дієслово, вилучене з ужитку в 1933-му році: "потребувати". Якщо ми скажемо "щось потребує чогось", ми одразу уникаємо страшенно кострубатих конструкцій.

"ЦІЛКОМ" ТА "ЗОВСІМ"

Ольга Кочерга. Ці слова хоч і близькі одне до одного, однак між ними є певна відмінність: "зовсім не…" і "цілком - так": "Я з Вами цілком згоден", але "я з Вами зовсім не згоден". І слову "цілком" слід віддавати перевагу перед "повністю".