Immanuel Kant,
Prolegomena zu einer jeden kuenftigen Metaphysik, die als Wissenschaft wird auftreten koennen

28 червня 2003 року відбувся семінар присвячений перекладу "Пролегоменів до кожної майбутньої метафізики…" Імануїла Канта, який в київському видавництві "Тандем" перекладає Віталій Терлецький - старший викладач кафедри філософії Міжнародного Соломонового університету. Від видавництва в роботі семінару взяв участь головний редактор Віктор Рябчун - відповідальний за літературну редакцію перекладу.

Склад Галузевої ради був традиційний для текстів німецької класичної та сучасної філософії: Анатолій Єрмоленко (д. філос. н., завідувач відділу соціальної філософії Інституту філософії ім. Г.Сковороди НАНУ), Анатолій Лой (д. філос. н., завідувач кафедри філософії Київського національного університету ім. Т. Шевченка), Михайло Мінаков (к. філос. н., доцент кафедри філософії та релігієзнавства Національного університету "Києво-Могилянська академія") та Євген Причепій (д. філос. н., завідувач кафедри філософії та культурології Київського національного університету технології і дизайну). Літературну якість перекладу обговорювали термінознавець Ольга Кочерга та перекладач Олекса Логвиненко. У дискусіях також узяв живу участь перекладач "Критики чистого розуму" Ігор Бурковський, який наразі працює над перекладом Кантових "Рефлексій до Критики чистого розуму".

Позаяк і сам перекладач, і експерти Галузевої ради присвятили чимало своїх фахових розвідок розмаїттю аспектів філософії Канта й кантіанства, дискусія навколо основних понять стала докладною та нюансованою. Зауваживши беззаперечну фахову ретельність перекладачевої праці, експерти сконцентрували головну увагу на поняттєвих парах та комплексах, наприклад Anwendung - Gebrauch; Schranke - Grenze - Begrenzung; Satz - Grundsatz - Gegensatz; Beziehung - Verhaeltnis.
Зокрема, вихідний варіант перекладача до перекладу пари понять Anwendung - Gebrauch як, відповідно, "прикладання" - "застосування" наштовхнувся на експертну критику. Михайло Мінаков твердив, що позаяк у Ойкеновій "Історії філософської термінології", що слугує унікальним джерелом простеження трансформації латиномовної філософської термінології у німецькомовну, терміну Anwendung відповідає поняття applicatio, саме Anwendung варто перекладати поняттям "застосування"; натомість для Gebrauch слід залишити "користання" чи "використання", аби зберегти конотації "користі". Ольга Кочерга наполягала, щоб замість "прикладання" правильніше було уживати слово "накладання", а Ігор Бурковський пропонував перекладати Gebrauch словом "ужиток".

Переклад комплексу понять Schranke - Grenze - Begrenzung, для якого перекладач запропонував ланцюг "межа" - "границя" - "ограничення" не встояв перед критикою. Очевидно, перекладач узяв на себе ризик відтворення поняття Grenze словом "границя", аби надати йому притаманні Кантові математичні конотації, на чому наголосили і сам перекладач, і експерт Ольга Кочерга. Результатом дискусії стало погодження експертів на ланцюг "край" - "межа" - "обмеження", хоч цей поняттєвий комплекс став на семінарі чи не найпроблематичнішим.

У комплексі Satz - Grundsatz - Gegensatz експерти вирішили відійти від неоковирного прагнення зберегти притаманну німецькому тексту гру слів, перекладаючи ці поняття як "положення" - "основоположення" - "протиположення". Узгодженим став варіант "положення" - "засада" - "протилежність". Поза тим, експерти пропонували інколи зберігати гру слів між Satz та Gegensatz парою понять "теза" - "антитеза".

Обговорюючи стилістичну якість перекладу, експерти зауважили перекладачеву схильність до буквалізму, подекуди невиправдану. Зважаючи на складність тексту, експерти наголосили на тому, що надмірний буквалізм тільки ускладнить нелегку працю читача з Кантовим текстом.

24 січня 2004 року відбувся ще один семінар в рамках "Лабораторії наукового перекладу". Це була друга майстерня, присвячена перекладові Кантових "Prolegomena zu einer jeden kuenftigen Metaphysik, die als Wissenschaft wird auftreten koennen". Перший раз цю працю „Лабораторія" розглядала 28 червня 2003 року, проте вже на завершальній стадії перекладу у Віталія Терлецького (перекладача даного тексту), виникли певні труднощі із передаванням тих чи тих Кантових понять, і тому він вирішив звернутися по допомогу до експертів Лабораторії. Отже, даний семінар мав трохи інший формат: експерти не зупинялися на загальних рецензійних відгуках, а одразу перейшли до обговорення термінів. Склад учасників семінару відтворював склад учасників майстерні 28 червня: Анатолій Єрмоленко, Анатолій Лой, Михайло Мінаков, Євген Причепій. Хоча порівняно з літнім семінаром змінились члени Мовознавчої ради. Цього разу ними були Ольга Кочерга та Олександр Пономарів.

На розгляд експертів було представлено лише 16 термінів, проте обговорення було досить плідним і зайняло 3 години понадусім через блискучу підготовку перекладача до семінару. Віталій Терлецький представив учасникам контекст вживання того чи того терміну в корпусі Кантових текстів і специфіку його функціонування виключно в „Пролегоменах". Перекладач озвучив перед учасниками способи передачі термінів у виданих російських, польських, чеських, англійських перекладах творів Канта. Він також наводив історію виникнення та транформацій значення деяких понять. Тому подана вичерпна інформація зосередила експертів над вирішенням головної проблеми - віднайдення найвлучнішого українського відповідника до німецьких понять, який би відповідав законам української літературної мови, словобудови та словотворення, а також зміг би органічно вписатися в тезаурус вітчизняної філософської спільноти, яка, на жаль, звикла оперувати якщо не ориґінальними термінами, то бодай російськими чи російськоподібними відповідниками.

При обговоренні Кантової двійці "Gebrauch / Anwendung" експерти дійшли висновку, що її слід передавати або парою "вживання / застосування", або двійцею "вжиток / застосунок", головним принципом, як зауважила Ольга Кочерга, полягає в тому, щоб обидва компоненти були однакової конструкції. Жваві дискусії викликав Кантовий термін "Kausalitat", позаяк перекладач наполягав на варіанті "причиновість", а редактор видавництва "Тандем" Віктор Рябчун обстоював "каузальність". Перекладач арґументував свою позицію тим, що слово "причиновість" увійшло в обіг із перекладом "Критики чистого розуму" українською мовою у виконанні І.Бурковського. Натомість експерти, підтримавши слушне зауваження Михайла Мінакова, зійшлися на тому, що Кант свідомо зберіг латинізм, тому латинський корінь має зберегтися й в українському перекладі. Однак "причиновість" не відкинули остаточно, адже його можливо залишати як синонім "каузальності". Доволі вдало учасники семінару вийшли із складної ситуації, коли потрібно перекласти доволі вживане слово, а надто в етичних текстах, - "Vorschreiben". Головна проблема при прикладі цього слова полягає в тому, аби український переклад був зрозумілим та прозорим, а тому доволі важко його передавати одним словом, приміром, "приписувати". І отже, експерти запропонували влучну конструкцію "давати приписи". Експерти також віднайшли адекватного відповідника до логічного терміну "Vernunftschlusse", який часто передають українською як "умовивід", що є калькою з російської "умозаключение". Позаяк німецьке "Vernunftschlusse" є перекладом латинського "conclusio", корінь "розум" є зайвим у перекладі. Тому експерти погодились, що достатнім для передання цього поняття буде лише слово "висновок", оскільки воно вже імплікує інстанцію, що його робить (висновує), себто розум. Олександр Пономарів запропонував революційне вирішення проблеми множини для українського слова "мета". Раніше, коли текст потребував множину від іменника "мета", автори, як і перекладачі, послуговувались множиною від семантично відмінного слова "ціль" - "цілі". Професор Пономарів не бачить жодних підстав проти творення множини - мета / мети (з наголосом на першому складі). Інша ж смілива пропозиція не знайшла підтримки експертів. Перекладач обстоював слово "поступoвання" як відповідник до "Verfahren", посилаючись на тлумачний словник української мови. Натомість експерти зауважили, що сенс цього слова "не прочитається" аудиторією, а тому узгодженим варіантом перекладом стала словосполука "спосіб дії". Найзапекліша дискусія виникла поміж перекладачем та Ольгою Кочергою стосовно передавання двійці "Grenze / Schranke" ("границя / межа" - варіант перекладача). О.Кочерга та О.Пономарів були одностані у своєму наполяганні, що українська "границя" - лише строго математичний термін. В.Терлецький парирував цей удар розлогим екскурсом в історію становлення німецького слова "Grenze", яке увійшло до філософського обігу саме з царини математики. Зі свого боку, О.Кочерга як професійний фізик-математик розтлумачила зміст слова границя саме в математичному значенні поділу величин. Якщо ж "Grenze" у Канта є лінією поділу між пізнаваним і принципово непізнаваним за жодних умов, то цей термін, зауважила О.Кочерга, українською передається як "край" (в сенсі абсолютна межа; напр. вислів "покласти цьому край"), або, як у даному випадку - "крайня межа". Натомість "межа" ("Schranke") є лінією поділу, яка принципово рухлива, а відтак можу змінювати свою локалізацію, що цілковито узгоджується із значенням, яке цьому слову надавав Кант.