23 липня 2005 р.

Термінологічний семінар

ПРАВО ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ (ЄВРОПЕЙСЬКИХ СПІЛЬНОТ)

Із словником, узгодженим на семінарах 23 липня, можна ознайомитися тут

23 липня відбулися чергові термінологічні семінари "Лабораторії наукового перекладу євроінтеграційної термінології". Цього разу семінари були присвячені основним поняттям права Європейського Союзу. Учасниками майстерень стали фахівці з європейського права Ігор Грицяк, Геннадій Друзенко, Тарас Качка, Юлія Мовчан та Андрій Дюжиков, термінолог Ольга Кочерга та мовознавець Лариса Масенко.

Ключову для права ЄС (ЄСп) французьку сполуку acquis communautaire вирішили в більшості ситуацій залишати без перекладу, курсивом (так, як передають зазвичай усталені латинські сполуки). Такою є традиція в практиках багатьох офіційних мов ЄС: ця сполука здебільшого не перекладається англійською мовою, хоч часто можна зустріти сполуку Community acquis; схожа традиція в італійській практиці (збереження французького слова acquis та додавання італійського прикметника: 'аcquis' comunitario) у німецькомовних текстах часто вживають і французький термін, і німецький переклад (gemeinschaftliche Besitzstand); так само і в іспанській практиці (вживаним є іспанській аналог аcervo comunitario); здебільшого не перекладають цю сполуку в нідерландській практиці. Шукаючи українського відповідника, учасники вибирали з-поміж сполук „доробок Спільноти”, „надбання Спільноти”, „набуток Спільноти”, „правовий доробок Спільноти”, „правове надбання Спільноти”, „досягнення Спільноти”, „комунотарний доробок”, „спільнотовий доробок” тощо. Нарешті зійшлися на першому варіанті („доробок Спільноти”): по-перше, acquis позначає не так „надбання” (те, що передалося у спадок), як результат роботи інстутуцій Союзу (Спільноти) протягом кількох десятиліть; прикметник „правовий” вирішили не вживати, адже acquis може поширюватися і на ті здобутки, що виходить за межі власне права ЄС, (резолюції та декларації Союзу; широкі цілі Союзу, сформульовані в Договорах, заходи, вживані в межах другого та третього стовпа Союзу тощо).

Оскільки французьке слово acquis чоловічого роду, відповідно прикметники, що з ним узгоджуються, також вирішили залишати в чоловічому роді: Schengen acquis вирішили передавати як „Шенґенський acquis” (як варіант – „Шенґенський доробок”) тощо.

Проблему прикметників, що час від часу виринає, вирішили за змогою обходити (приміром, перекладати конструкціями з родовим відмінком: acquis communautaire як „доробок Спільноти”, cadre communautaire – як „рамки Спільноти”, droit communautaire – як „право Спільноти”). Однак у тих ситуаціях, коли прикметникової конструкції уникнути неможливо (приміром, у фразах, де нагромаджуються іменники), вирішили вживати прикметник „спільнотовий” – „спільнотові рамки”, „спільнотові критерії” тощо

Сполуку judicial control, що позначає діяльність Європейського Суду з контролю за згідністю актів інституцій із засадами права Союзу, вирішили перекладати, як „судовий контроль”. За аналогією, judicial review став „судовим наглядом”. Дискусійною, втім, стала сполука to review the legality of acts: одні експерти обстоювали варіант „наглядати за законністю актів”, інші - варіант „наглядати за правомірністю актів”. Тарас Качка арґументував, що тут йдеться про нагляд за відповідністю актів інституцій як конкретним актам первинного та вторинного права ЄС, так і самим принципам цього права, тому в сполуці обов`язково слід ужити слово, похідне від слова „право”. Слово „законність”, на думку Тараса Качки, недоречне і через те, що в праві ЄС немає законів (вони тільки передбачаються проектом Конституції), і через те, це поняття занижувало б роль Європейського Суду і його місію слідкувати за дотриманням самих принципів права ЄС, а не тільки його конкретних положень.

Натомість Ігореві Грицяку неприйнятною видавалася ідея вживати слово „правомірний”: правомірними чи неправомірними, на його думку, можуть бути тільки дії, аж ніяк не акти, приміром, Ради Міністрів ЄС чи Європейської Комісії.

Врешті, експерти дійшли компромісу в понятті „правозгідність”, що певною мірою узгоджують версії Тараса Качки та Ігоря Грицяка.

Підстави, на яких ґрунтується Суд, наглядаючи за правозгідністю актів інституцій, перераховано в тій самій статті 230 Договору про заснування Європейської Спільноти : lack of competence („брак компетенції”), infringement of an essential procedural requirement („порушення важливої процедурної вимоги), infringement of this Treaty („порушення цього Договору”) or of any rule of law relating to its application („чи будь-якої норми права, пов`язаної з його застосуванням”), or misuse of powers („чи зловживання повноваженнями”).

Із цим комплексом понять пов`язані сполуки, що позначають недотримання державою-членом принципів та положень договору, що може зумовити спрямування проти неї так званої infringement procedure з боку Комісії. У цьому зв`язку вживається стандартна сполука failure of a Member State to fulfil obligations under the Treaty (нім. Vertragsverletzung – букв. „порушення Договору”; фр. manquement d’Etat – букв. „порушення державою”), яку вирішили перекладати як „недотримання [державою-членом] зобов`язань за Договором”.

Сполуки uniform application of the Community law та uniform interpretation of the Community law, які є функціями Європейського Суду, ухвалили перекладати, відповідно, як „однакове застосування права Спільноти” та „однакове тлумачення права Спільноти”.

Поняття preliminary ruling, що позначає повноваження Європейського Суду давати роз`яснення на запити національних судів щодо тлумачення того чи того положення права ЄС, пропонували перекладати і як „попереднє рішення щодо тлумачення права ЄС”, і як „попередні висновки щодо тлумачення права ЄС”, і як „роз`яснення права ЄС”. Після тривалих дискусій учасники вирішили пристати на варіант „попередні висновки щодо тлумачення права ЄС”. Втім, залишається питання, чи доречне тут означення „попередні”, адже воно викликає непотрібні конотації; у цьому контексті „попередність” висновків Суду означає не їхню „неостаточність” (радше навпаки), а те, що вони мають передувати власне рішенням національних судів, за умов, якщо в останніх виникають питання щодо тлумачення того чи того положення права Спільноти.

Англійську синонімію infringement – violation – breach (of Community law, obligations etc) вирішили передавати одним словом „порушення”, зважаючи на те, що і в німецькій, і у французькій мовах цій синонімії відповідає один термін (відповідно Verletzung та violation), і тому ця синонімія навряд чи є істотною.

Палкі дискусії викликало поняття High Court, позаяк і англійська, і німецька, і французька, польська версія зважають на свої власні національні інституції і вдаються до понять, що існують в їхніх національних традиціях: відповідно, до понять High Court англійською, Gericht німецькою (тобто "Суд", на противагу до Gerichtshof, "судовій палаті" як німецькій версії Court of Justice), Tribunal de grande instance французькою. Зважаючи на це розмаїття національних варіантів, учасники вирішили на калькувати з жодного з них. Геннадій Друзенко та Тарас Качка пропонували перекладати як "Загальний суд", із чим не погоджувався Ігор Грицяк, для якого Поняття "Загальний суд" є протиставленням до "спеціалізованих судів", і в цьому сенсі "Загальним судом" ліпше було би назвати The European Court of Justice.

Утім, цю дискусію вирішено було обмежити: поняття High Court упроваджене проектом Конституції на заміну до Court of First Instance; до повної ратифікації Конституції – нині, як відомо, перспективи такої ратифікації є вельми сумнівними – чинною буде назва "Суд першої інстанції".

Сполуки bring the matter before the Court of Justice та bring the matter before the Commission вирішили перекладати як „спрямувати справу” (до Суду чи Комісії), віддавши цій сполуці перевагу над слабкішими „звертатися” (до Суду чи Комісії), „передати справу” (до Суду чи Комісії) чи над менш універсальним „позиватися”: навряд чи можна позиватися до Комісії; а симетрію між цими двома сполуками важливо зберегти, оскільки обидві вони позначають етапи в так званих infringement procedures.

Поняття case law of the European Court of Justice (чи ECJ’s case law) вирішили перекладати як „практика Європейського Суду”, віддавши цьому варіантові перевагу над варіантом „прецедентне право Європейського Суду” (case law Європейського Суду не є „прецедентним правом” у класичному розумінні цього поняття).

Поняття public service є пасткою, до якої важливо не потрапляти перекладачам чи укладачам словників. Це поняття має принаймні два значення, які між собою майже не перетинаються: 1) „державна служба” та 2) послуги, що мають першорядне значення для функціонування суспільства, передусім мережеві та інфраструктурні послуги (водопостачання, енергопостачання, транспортні інфраструктури, телекомунікації тощо). У європейському праві це поняття вживається в обох значеннях; у першому – в контексті норм, пов`язаних із свободою руху робочої сили (TEC 39, Const III-18); у другому - в контексті норм, що регламентують політику щодо конкуренції, питання застосування загальних принципів політики щодо конкуренції до секторів, що відповідають за мережеві послуги, питання денаціоналізації та лібералізації цих секторів тощо (TEC 73). Перше значення поняття ухвалили перекладати як „державна служба”. Друге – двома варіантами „суспільна послуга” та „суспільне обслуговування” (останній варіант наводить, серед іншого, „Словник економічних термінів” за редакцією Олександра Кілієвича)

Слід також зважати, що ці два поняття ідентичні тільки в англійській мові: німецькомовні версії Договору про заснування Європейської Спільноти та проекту Конституції вживають öffentliche Verwaltung для першого значення („державна служба”) та öffentliche Dienst – для другого („суспільна послуга”, „суспільне обслуговування”); так само у французьких текстах – administration publique („державна служба”) та service public („суспільна послуга”).

Низка інших понять, пов`язаних із словом public містяться в статті 30 Договору про заснування Європейської Спільноти та в статті III-43 проекту Конституції. Йдеться про розділ „Заборона кількісних обмежень", і про те, що винятки від цієї заборони мають бути justified on grounds of public morality, public policy or public security. Ці три симетричні поняття вирішили перекладати також симетричним чином: „суспільна мораль” (public morality), „суспільний порядок” (public policy – слово „порядок” зумовлене німецьким [öffentliche Ordnung] та французьким [ordre public] варіантами, що містять саме слово „порядок”, а не „політика”) та „суспільна безпека” (public security).

Сполуку Heads of State or Government ухвалили перекладати двома варіантами: або як „Голови держав або урядів”, або як „Глави держав або урядів”. На думку мовників, слово „глава” є русизмом, і тому першим варіантом цілком можна було би обійтися, якби в Конституції України президент не був названий Главою держави. Поза тим, Геннадій Друзенко наголошував на потребі розмежувати поняття „глава” та „голова”: на його думку, „голова” доречніше тоді, коли йдеться про колегіальний орган – Кабінет Міністрів, Європейську Комісію тощо (цьому значенню, наприклад, відповідає російське слово „председатель”). Утім, для більшості учасників це розмежування радше би внесло плутанину в термінологію; окрім того, як зауважив Дмитро Шульга, приставши на розмежування між „главою” та „головою” („Глава держави”, але „Голова уряду”), сполуку the Heads of State or Government треба було би перекладати як “Глави держав чи голови урядів”, що навряд чи виправдано. Тому учасники погодилися залишити два варіанти як синонімічні, наголосивши на тому, що слово „голова” більше відповідає нормам української мови.

Поняття establish у значенні утворення нових інтеґраційних структур, у тому числі Європейського Союзу чи Європейської Спільноти (to establish a European Union, to establish an economic and monetary union, to establish the European Communities etc) вирішили перекладати дієсловом „заснувати”. Відповідно, Treaties establishing the European Communities – „Договори про заснування Європейських спільнот”, Treaty establishing the European Economi Community – „Договір про заснування Європейської економічної спільноти” тощо.

Окремою проблемою стало питання перекладу сполуки founding Treaties (до них зараховують Договір про заснування Європейської спільноти з вугілля та сталі, Договір про заснування Європейської спільноти з атомної енергії, Договір про заснування Європейської економічної спільноти та Договір про Європейський Союз). Усталенішою нині є сполука „установчі Договори”, але чимало з експертів, передусім експертів-мовників вважають слово „установчий” русизмом і калькою з російського „учредительный”. Натомість пропонували прикметник “засновчий”. Можна було би закріпити поняття "засновчі Договори" за establishing Treaties , а "установчі Договори" – за founding Treaties. Утім, поняття establishing Treaties як такого не існує – є тільки поняття Treaties establishing European Communities ("Договори про заснування Європейських спільнот"). З іншого боку, треба передати важливий нюанс поняття founding Treaties: йдеться не тільки про те, що вони є договорами про заснування нових інтеґраційних структур, а й про те, що вони закладають фундамент права ЄС ("встановлюють" фундамент), на якому ґрунтуватиметься все вторинне право Спільнот. Прикметник "засновчий" меншою мірою передає цей нюанс. Тому попри те, що експерти не дійшли згоди, координатори "Лабораторії" беруть на себе сміливість попередньо перекладати founding Treaties як "установчі Договори".

Поняття Community law вирішили перекладати як „право Спільноти”. З одного боку варто наголосити на політиці „Лабораторії” послідовно перекладати law як „право”, і legislation – як „законодавство” – навіть і попри те, що в перекладацьких практиках європейських мов ця чітка лінія деколи порушується (наприклад, уживається нім. Recht на місці англійського legislation чи французьке droit на місці німецького Gesetzgebung). З другого боку, не дуже зручною є двозначність сполуки „право Спільноти” (у ній можна прочитати „право Спільноти на здійснення якихось дій”, замість належної семантики комплекса нормативно-правових актів, виданих інституціями ЄС), і тому припустимим є вживання, у тих чи тих контекстах, сполуки „спільнотове право” (за аналогією зі „звичаєвим правом” чи як прямий переклад droit communautaire).

Доволі часту сполуку provisions laid down by law, regulation or administrative action вирішили перекладати як „положення законів та підзаконних актів”: цей варіант є менш точним, але міра неточності присутня і в німецькому та французькому варіантах, що дозволяє припустити спробу наближення перекладу до національної термінологічної та лексичної практики. У цьому сенсі сполука „положення законів та підзаконних актів”, в якій regulation or administrative action (dispositions réglementaires et administratives) об`єднані поняттям „підзаконні акти”, була, на думку експертів, найадекватнішою. За аналогією, legislative and regulatory approximation вирішили перекласти як „зближення законів та підзаконних актів”.

Поняття qualified majority, що позначає процедуру ухвалення рішень в Раді не простою більшістю, а механізмом голосування, за якого голоси різних держав мають різну вагу, переклали усталеною нині сполукою „кваліфікована більшість”. Unanimity – альтернативну до „кваліфікованої більшості” процедура приймання рішень, що зберігається в сферах, особливо чутливих для інтересів держав-членів – вирішили перекладати як „одностайність”. У перекладі фрази to act by unanimity (qualified majority) вирішили передусім відмовитися від варіанту „ухвалювати/приймати рішення одностайно (кваліфікованою більшістю)” – передусім аби не провокувати враження, що йдеться про ухвалення конкретних правових інструментів, що звуться „рішеннями” (decisions) і мають свою специфіку поряд із „регламентами” та „директивами”. Тому вирішили скалькувати англійську сполуку і вдатися до варіанту „діяти одностайно”, „діяти кваліфікованою більшістю”.

Процедура „кваліфікованої більшості” передбачає, що голоси держав-членів мають різну вагу, залежно передусім від розміру країни. Відповідно, votes are weighted : останнє слово вирішили перекласти словом „зважений”, аби зберегти зв`язок із weight of the vote – „вагою голосу”.

Важливим правовим поняттям для розуміння специфіки інтеґраційних процесів у Європейському Союзі є поняття derogation. Derogation, як і opt-out вживається на позначення різної динаміки інтеґрації у різних країн; тільки якщо opt-out позначає право держави-члена ни приєднуватися до інтеграційних процесів з власної волі, поняття derogation означає дозвіл наддержавних чи міждержавних інституцій на тимчасове невиконання певних вимог, пов`язаних із тими чи тими інтеграційними процесами. Такий дозвіл зумовлюється специфікою країни: приміром, країні можуть дозволити протягом кількох років не дотримуватися правил щодо дефіциту бюджету, встановлених Пактом про стабільність і зростання, якщо країна об`єктивно не може виконати цих вимог. Отже, поняття derogation означає не так „неучасть” (opt-out), як можливість тимчасово „відступити” від певних вимог, тому його вирішили перекладати як „відступ”.

Поняття approximation of laws of the Member States, яке позначає процес правової гармонізації між державами-членами та адаптації національних законодавств до вимог спільнотового права, вирішили перекладати як „зближення законодавств держав-членів”.

Із словником, узгодженим на 3-4 семінарах "Лабораторії", можна ознайомитися тут