16 липня 2005 р.

Термінологічний семінар

ІНСТИТУЦІЇ, ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ,
МОДЕЛІ ІНТЕҐРАЦІЇ ТА СПІЛЬНІ ПОЛІТИКИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

Із словником, узгодженим на семінарах 16 липня, можна ознайомитися тут

16 липня відбулися перші два семінари проекту "Лабораторія наукового перекладу євроінтеграційної термінології". Ними "Лабораторія" започатковує низку термінологічних семінарів, присвячених термінології Європейського Союзу. Результатом проекту стане узгоджений Французько-англо-німецько-український "Словник складної лексики Європейського Союзу", що його "Лабораторія" планує видати окремим виданням.

Слід сказати, що нові семінари є логічним продовженням низки майстерень, проведених влітку 2004 року і присвячених термінології українського перекладу проекту Договору про запровадження Конституції для Європи. Тоді семінари відбувалися у співпраці з Центром європейського та порівняльного права при Міністерстві юстиції України. Аби забезпечити тяглість роботи "Лабораторії" в європейському напрямі, ми вирішили частково спиратися на тих самих експертів, що брали участь у семінарах 2004 року.

Отож, 16 липня відбулися семінари, присвячені загальним поняттям термінології Європейського Союзу, інституціям, моделям та теоріям інтеграції та спільним політикам ЄС. На семінарах взяли участь фахівці з європейського права Геннадій Друзенко, Тарас Качка та Юлія Мовчан, політолог Олексій Прокоп'єв, координатор проектів Європейської програми Міжнародного фонду "Відродження" Дмитро Шульга, термінолог Ольга Кочерга, мовознавець Орися Демська-Кулчицька, представники Київського інституту міжнародних відносин та Києво-Могилянської академії.

Одне з центральних понять терміносистеми Європейського Союзу - поняття Community (European Community, European Economic Community, European Coal and Steel Community, European Atomic Energy Community, European Communities, the Community) ще минулого року експерти "Лабораторії" ухвалили перекладати як "Спільнота" (цей варіант увійшов, між іншим, до українського перекладу Конституційних актів ЄС, підготовлених Центром європейського та порівняльного права, та в деякі інші нові тексти з євроінтеграції).

Пропозиція експертів "Лабораторії" перекладати Community (Gemeinschaft, Communauté) як „Спільнота”, замість напозір усталенішого „Співтовариство”, зумовлене кількома міркуваннями. По-перше, суто мовними: слово „співтовариство” є калькою з російського „сообщество”; але якщо для російської мови "сообщество" є цілком природним, українське "співтовариство" є штучним: по-перше, "товариство" є спільнотою людей, а не держав; по-друге, префікс "спів-" докладає семантику об’єднання та спільності до слова, що саме по собі означає об’єднання людей ("товариство").

По-друге, слід зважати на те, що слово Community (Gemeinschaft, Communauté), формує цілу парадигму з похідників, здебільшого похідних прикметників, характерних для німецької (gemeinschaftlich) та французької (communautaire) мов, та похідних іменників (найхарактерніше – поняття communitization, про яке мова трохи згодом). Прикметникові конструкції (droit communautaire, cadre communautaire тощо) зазвичай можна перекладати конструкціями з родовим відмінком (відповідно, "право Спільноти", "рамки Спільноти" тощо), однак цілком можна передбачити моменти, коли таке рішення може виявитися неможливим: або в ситуації нагромадження іменників, або в ситуації, де двозначність родового відмінка особливо небажана (наприклад, у сполуці Community criteria йдеться про критерії, що їх встановлює Спільнота для держав-членів; переклад "критерії Спільноти" можна прочитати і так, і як "критерії того, що робить Спільноту Спільнотою" – що спотворюватиме зміст англійської сполуки). Тоді постане потреба в прикметнику, аналогічному нім. gemeinschaftlich чи фр. communautaire (таким прикметником може бути "спільнотовий"); від слова "Співтовариство" такого прикметника утворити неможливо.

Окрім цього, перед учасниками семінару постала проблема утворення іменників, похідних від Community (і, відповідно, Gemeinschaft та communauté), передусім поняття Communitization (Vergemeinschaftung, communautarisation). Поняття communitization означає перенесення певних питань від міждержавної методології розв`язання до наддержавної, зокрема від другого та третього стовпа ЄС до першого (Європейської Спільноти). Наприклад, поширеною є сполука Communitization of Schengen acquis, що передбачає переведення Шенґенського доробку зі сфери юстиції та внутрішніх справ до першого стовпа (власне, до сфери Європейської Спільноти). Поняття Communitization вирішили перекладати як „успільнотнення”; деколи, напевно, можна вживати громіздкі конструкції "переведення до сфери Спільноти", "застосування методу Спільноти" тощо.

Із основними поняттями Європейського Союзу пов`язані ще два комплекси питань. Перше – питання абревіатур: як розрізняти скрізь уживані EU (Європейський Союз) та EC (Європейська Спільнота). Дискусія точилася переважно навколо двох варіантів: або розмежовувати EU та EC як, відповідно, "ЄС" та "ЄСп", або вдаватися до скорочених конструкцій "Євросоюз" та "Євроспільнота". Зрештою, учасники пристали на перший варіант, зважаючи на те, що слова на кшталт "Євросоюз" є менш офіційними, і є перекладацькими новаціями (адже, наприклад, в англійській мові ніколи не вживають конструкцій на кшталт Eurounion, Eurocommunity чи Eurocommission). Аналогічно, ухвалили вживати "ЄСд" як абревіатуру до "Європейського Суду" (ECJ – The European Court of Justice). Питання знаходження абревіатури для European Commission та European Council чи Сouncil of Ministers навряд чи поставатиме, оскільки в англомовному вжитку поширеними є не абревіатури, а скорочені назви цих інституцій – The Commission для Європейської Комісії (вживаним є також скорочення COM у назвах нормативно-правових чи адміністративних актів Комісії), The Council для Ради Міністрів.

Другий комплекс питань – питання великої літери. Чи варто писати "Європейський Союз" чи "Європейський союз", "Європейська Спільнота" чи "Європейська спільнота", "Європейська Комісія" чи "Європейська комісія"? До European Union/European Community вирішили застосувати принцип перекладу назв держав (хоч Європейський Союз можна вважати хіба що квазідержавним утворенням) чи основних міжнародних організацій (на кшталт Організації Об`єднаних Націй, у назві якої всі слова пишуть з великої літери) і писати обидва слова з великої літери: Європейський Союз, Європейська Спільнота. Складнішим стало питання великої літери в назвах трьох вихідних Communities (European Economic Community, European Atomic Energy Community, European Coal and Steel Community) : чи застосовувати до них той самий принцип наскрізної великої літери чи дотримуватися норм української мови в написанні назв організацій: перше слово з великої літери, решта – з малої. Обидва варіанти несуть із собою складнощі: перший надто незграбний (чи виправдане написання, наприклад, „Європейська Спільнота з Вугілля та Сталі”?), другий не цілком послідовний: чому в сполуці „Європейська Спільнота” писати слово „Спільнота” з великої, а в сполуці „Європейська економічна спільнота” писати слово „спільнота” з малої – адже ці назви є майже синонімічними (European Community нині вживають на позначення European Economic Community – першого стовпа ЄС).

Цю дилему дуже складно розв`язати, і, зрештою, учасники пристали на другий варіант: назви трьох вихідних спільнот уживати за принципом перше слово – з великої, решта – з малої, відповідно загальну назву для трьох Спільнот - European Communities – передавати як „Європейські спільноти”; в перекладі назв European Community та European Union залишити обидва слова з великої, оскільки ці терміни вживають на позначення всієї наддержавної та міждержавної конструкції, що утворилася в результаті десятиліть інтеґрації. Слова Community та Communities, коли їх уживають як скорочення для European Community та European Communities, писати з великої літери – „Спільнота” та „Спільноти”.

У перекладі основних інституцій ЄС вирішили всі слова писати з великої літери – за аналогією з українською моделлю написання найвищих органів державної влади (Кабінет Міністрів України, Верховна Рада України тощо) – „Європейська Комісія”, „Європейська Рада”, „Рада Міністрів”, „Європейський Парламент”, „Європейський Суд”, „Європейський Центральний Банк”, „Рахункова Палата”.

Сполука Community instruments дуже вживана; переважно її вживають у правовому контексті (на позначення правових актів Спільноти) чи у фінансовому контексті (на позначення фінансових інструментів Спільноти – наприклад, Структурних фондів). Цю сполуку ухвалили перекладати як „інструменти Спільноти” (відповідно, legal instruments – „правові інструменти”, legislative instruments – „законодавчі інструменти”, financial instruments – „фінансові інструменти”), хоч у правовому контексті інколи можна вживати сполуку „правові акти Спільноти” (німецькомовні документи часто містять Rechtsakte der Gemeinschaft на позначення legal instruments).

В контексті інституційної структури ЄС важливим постало питання розмежування понять institutions – bodies – agencies – offices. Institutions ухвалили перекладати як „інституції”, bodies – як „органи”, agencies (здебільшого засновані особливими актами вторинного законодавства для здійснення конкретних завдань) – як „агенції”. Office залежно від контексту можна перекладати як „служба” чи „бюро”.

Палкі дискусії викликало поняття decision-making bodies. Пропонували варіанти перекладу: "органи, уповноважені приймати рішення", "органи, що приймають рішення", "органи прийняття рішень", "повноважні приймати рішення органи" і навіть "органи влади" тощо. Головна суперечка точилася навколо того, чи слід вносити в українській переклад слово "уповноважений/повноважний". З одного боку, цього слова немає в жодному з варіантів – ані англійському, ані німецькому, ані французькому (у всіх цих мовах йдеться про "органи приймання рішень" чи "органи рішень": decision-making bodies, Beschlussorganen, organes de décision). З другого боку, очевидно, що йдеться про основні інституції ЄС, що їх установчі договори уповноважили на те, аби бути органами, що приймають рішення. Тому учасники вирішили залишити дві рівноправні сполуки: "повноважні приймати рішення органи" та "органи приймання/прийняття рішень": в останній сполуці вибір між іменниками "приймання" чи "прийняття" зумовлений тим, чи потрібно у певній ситуації підкреслювати процесовість процесу decision-making ("приймання") чи його результат ("прийняття").

Advisory bodies вирішили перекладати як „дорадчі органи” – прямий переклад і з англійської, і з німецької (die beratende Einrichtungen).

Directorate-General вирішили поки перекладати як "Генеральний директорат", хоч лунали пропозиції бути в перекладі ближчим до вихідного французького терміну (Direction Générale) і перекладати як "Генеральна дирекція". Остаточне рішення винесемо, напевно, на підсумковому семінарі проекту. Director-General ухвалили перекладати як „Генеральний директор”.

Поняття, пов`язані з судовою системою Європейського Союзу, виявляються, на диво, складними для перекладу. Каменем спотикання неодмінно стає головна інституція – The European Court of Justice. Спроби дослівного перекладу, що їх деколи здійснюють, навряд чи є задовільними: "Європейський суд справедливості" навряд чи можна вважати вдалим через те, що поняття justice слід у цьому контексті перекладати як "правосуддя" чи "юстиція", а не як "справедливість" (сполука "суд справедливості" є принаймні дивною); "Європейський суд правосуддя" містить повторення, небажане для термінологічної стрункості. Натомість німецький аналог цього поняття Europaeisches Gerichtshof ("судова палата", "суд") дозволяє уникнути потреби перекладу слова justice, і перекласти European Court of Justice просто як "Європейський Суд" (за аналогією до перекладу International Court of Justice - "Міжнародний Суд"). Відповідно, European Court of First Instance став "Європейським судом першої інстанції" (точніша назва інституції – Court of First Instance of the European Communities – "Суд першої інстанції Європейських спільнот")

У перекладі The Court of Auditors вирішили не калькувати англійську назву („Суд Аудиторів”), зважаючи на те, що ця установа не є судом; керуючись радше німецьким (Rechnungshof – „Рахункова Палата”) та французьким (la Cour des comptes – дослівно „Палата рахунків”) варіантами, вирішили перекладати як „Рахункова Палата” (обидва слова з великої літери).

Поняття President вирішили послідовно перекладати як "Голова" ("Голова Комісії", "Голова Ради"), аби зберегти зв`язок з поширеним поняттям Presidency, що його вирішили перекласти як "головування"(особливо це стосується ротаційної системи головування в Європейські Раді).

Реґулярні meetings Європейської Ради, які є, власне, основною формою функціонування цієї інституції, вирішили перекладати як „засідання” Європейської Ради. Засідання в тих чи тих містах зазвичай стають власною назвою, народжуючи сполуки The European Council in Amsterdam (Maastricht, Cologne, Thessaloniki etc.) чи The Amsterdam (Maastricht, Cologne, Thessaloniki etc.) European Council. Такі сполуки вирішили перекладати двома способами: або як „Амстердамська (Маастрихстська, Кельнська, Салонікійська) Європейська Рада” чи як „засідання Європейської Ради в Амстердамі (Маастрихті, Кельні, Салоніках)”

Для поняття comitology, що позначає процедуру, за якою для допомоги Комісії з імплементації законодавства Спільноти утворюються комітети з представників держав-членів, пропонували два різні варіанти: або утворювати похідний іменник від слова „комітет” („комітетологія”), або дотримуватися принципу чистої транслітерації („комітологія”, за аналогією з іншими поняттями, де застосовують принцип транслітерації – наприклад, із поняттями „субсидіарність”, „імплементація” тощо). Учасники вирішили пристати на другий варіант, зважаючи на те, саме поняття „комітологія” уже ввійшло в обіг у багатьох європейських мовах.

У перекладі назви комітету Economic and Social Committee вирішили вдатися до дефісної конструкції „Економіко-соціальний комітет”, а не до прикметникової конструкції з „і” („Економічний і соціальний комітет”). Дефісна конструкція компактніша в більшою мірою відповідає вимогам термінотворення. Водночас оскільки два означення комітету (economic та social) рівноправні, для перекладу слова economic треба вживати похідник від слова „економіка”, а не від слова „економічний”. Тож учасники ухвалили переклад „Економіко-соціальний комітет” (а не „Економічно-соціальний комітет”: у такій сполуці перше слово було би означенням другого). Аналогічно вирішили перекладати Political and Security Committee як „Політико-безпековий комітет” (аби уникнути довшої конструкції „Комітет з політичних питань і питань безпеки”); конструкція „Політично-безпековий комітет” була би слушною тільки тоді, коли б назва комітету утворювалася від поняття „політична безпека”, отже два члени означення були би нерівноправними.

Прикметник monetary в українському вжитку перекладають принаймні чотирма варіантами: „монетарний”, „валютний”, „грошовий” та „грошово-кредитний”. У назві комітету Monetary Committee вирішили обмежитися двома варіантами: перекладати або як „Монетарний комітет”, або як „Грошово-кредитний комітет”.

Committee of the Regions ухвалили перекладати як „Комітет регіонів”, а не „Комітет з питань регіонів”. Справді, у назві цього комітету йдеться не про сферу його діяльності ("питання регіонів"), а радше про його склад: він складається з представників регіональних та місцевих органів влади, і є своєрідним форумом, що представляє позиції регіонів, і з яким Рада, Парламент та Комісія мають регулярно консультуватися.

В структурі комітетів rapporteur вирішили перекладати як „доповідач”, co-rapporteur – як „співдоповідач”, rapporteur-general – як „головний доповідач”, study groups – як „робочі групи”.

Дискусійною виявилося поняття pillars of the EU. Ідеться, як відомо, про метафоричне зображення Європейського Союзу як конструкції, підтримуваної трьома стовпами: економічним (Європейська Спільнота), зовнішньополітичним (Спільна зовнішня та безпекова політика) та внутрішньополітичним (Юстиція та внутрішні справи). На семінарі це поняття пропонували перекладати як „стовпи ЄС”, „опори ЄС”, „стрижні ЄС” чи „колони ЄС”. Всі чотири сполуки так чи так передають зміст поняття, тому аби не вводити додаткової плутанини, учасники вирішили обмежитися двома найуживанішими: „стовпи ЄС” та „опори ЄС”.

2-й стовп ЄС, Common Foreign and Security Policy ухвалили перекладати як „Спільна зовнішня та безпекова політика”, аби уникнути незручної конструкції „Спільна зовнішня політика та політика безпеки”. Остання (її ще часто вживають в Україні), окрім своєї незручності, має ще одну ваду: вона створює враження, що йдеться про дві різні політики – „спільну зовнішню політику” та „політику безпеки”; натомість в англійській, німецькій та французькій сполуках зумисне йдеться про одну спільну політику, що охоплює сфери зовнішньої та безпекової політики Союзу. Аналогічно, common security and defence policy переклали поняттям „спільна безпекова та оборонна політика”.

Для сталої сполуки an ever closer union вирішили залишити два синонімічні варіанти: „дедалі ближчий союз” та „дедалі тісніший союз”

Guidelines вирішили перекладати як "настанови". Аби розрізнити general guidelines та broad guidelines перші вирішили перекладати як „загальні настанови”, а другі – як „стратегічні настанови”.

Сполуку central governments, regional, local or other public authorities можна було би перекласти як „органи влади та місцевого самоврядування”. Втім, Тарас Качка наголосив на тому, що вживання цієї штучної та навмисно абстрактної сполуки в тексті Договору про заснування Європейського Союзу засвідчує спробу авторів дистанціюватися від будь-якої національної моделі адміністративно-територіального устрою. Тому було вирішено перекласти цю сполуку дослівно: як „центральні уряди, регіональні, місцеві та інші органи влади”.

Термінологія Європейського Союзу містить низку понять, що позначають стосунок наддержавних політик Союзу/Спільноти з політиками держав-членів та потребу в справедливому розподілі відповідальності серед різних рівнів влади. Такими поняттями є subsidiarity, proportionality, additionality та complementarity. Subsidiarity (принцип, за яким Спільнота має діяти тільки там, де дії держав-членів були би менш ефективними, ніж дії на наддержавному рівні) вирішили транслітерувати і перекладати як „субсидіарність”. Proportionality ухвалили перекладати як „пропорційність”.

Additionality та complementarity є дуже близькими поняттями, тому розмежувати їх було не так легко. Additionality позначає принцип, за яким участь Спільноти у певних проектах (наприклад, проектах з регіонального розвитку) передбачається тільки як додаток до національних ініціатив. Дії Спільноти, отже, тут можна вважати „додатковими” до дій держав членів; а сам принцип можна позначити як „додаковість” чи „принцип додатковості”.

Complementarity є спорідненим поняттям; у ньому, однак, більше наголошується на взаємному доповненні спільнотових та національних дій, отже на тому, що ці дії мають не тільки додаватися одна до одної, але й не мають дублювати одна одну. У цьому контексті заходи Спільноти та держав-членів можна назвати „доповняльними” чи „взаємодоповняльними” (в жодному разі не „доповнюючими”, адже українській мові невластиві активні дієприкметники), відповідно сам принцип стає принципом „доповняльності” (чи „взаємодоповняльності”).

Викликом для учасників стало питання перекладу двох конкурентних концепцій європейської інтеґрації – supranationalism та intergovernmentalism. Згідно з першою концепцією інтеґрація поступово приводить до дедалі більшого зміщення суверенітету з національного до наднаціонального (наддержавного) рівня, отже з ходою інтеґрації держави-члени стають дедалі слабшими. Згідно з другою, у процесі інтеґрації держави-члени залишаються основними гравцями в більшості ділянках, а міждержавні інституції Союзу (Європейська Рада та Рада Міністрів) залишатимуться сильнішими від наддержавних інституцій (Європейської Комісії та Європейського Парламенту). Після тривалих дискусій intergovernmentalism ухвалили перекладати як „міждержавна концепція європейської інтеґрації” або „міждержавний підхід до європейської інтеґрації”. Учасники вирішили, що прикметник „міждержавний” адекватніший від, скажімо, прикметника „міжурядовий”, оскільки intergovernmentalism передбачає співпрацю всіх гілок влади держав-членів, принаймні не тільки „урядів” у вузькому значенні „виконавчої влади”. Відповідно, supranationalism вирішили перекладати як „наддержавна концепція” („наддержавний підхід”) чи, як варіант, „наднаціональна концепція” („наднаціональний підхід”). У такий спосіб напругу між supranationalism та intergovernmentalism, доволі помітну в сучасних європейських студіях, можна відобразити симетричною парою „міждержавна концепція європейської інтеґрації” – „наддержавна концепція європейської інтеґрації”.

Дискусійним стало й поняття spillover effect, що є одним із класичних наддержавних концепцій – неофункціоналізму. Це поняття позначає неофункціоналістську модель інтеґрації, за якою інтеґраційні процеси, що почалися в одній сфері, поступово поширюються ( „перетікають” - spill over) на решту сфер. Наприклад, інтеґрація в галузях вугілля та сталі між Францією та Німеччиною зумовила відповідні процеси в галузі атомної енергетики, згодом в інших секторах економіки; нарешті інтеґрація зачепила сфери зовнішніх та внутрішніх справ держав-членів Спільноти. Після тривалих дискусій учасники ухвалили перекладати spillover effect як „ефект поширювання”, тобто поширювання інтеґраційних процесів в одних сферах на інші. Процесовий іменник („поширювання” замість „поширення”) підкреслює незавершеність цього процесу, характерний і нині для європейської інтеграції.

Слід, однак, зауважити, що поняття spillover effect має вжиток і в багатьох дискурсивних площинах, зокрема й в багатьох царинах європейських студій. Його можуть застосовувати до екологічних питань чи до суто економічних питань (наприклад, для позначення поширення процесів, що відбуваються на одних ринках, на інші ринки). Тому ухвалений нами переклад є суто контекстуальним і стосуються тільки семантики, прив`язаної до наддержавних концепцій інтеґрації.

Поняття bottom-up integration, що його вживають на позначення інтеґрації від „низької політики” (low politics, тобто економічної сфери) до „високої політики” (high politics, тобто зовнішньої та безпекової політики) вирішили перекладати як „висхідна інтеґрація”; відповідно, top-down integration – як „нисхідна інтеґрація”.

Цікавим є комплекс понять, що його вживають на позначення різних швидкостей інтеґрації, що наявні нині в ЄС: різні держави-члени інтеґруються з різними швидкостями, деякі вирішують не брати участі в нових інтеґраційних ініціативах (Шенґенська угода, Економіко-монетарний союз тощо). На позначення цих процесів існують кілька понять: variable geometry Europe (вирішили перекладати як „Європа змінної геометрії”), two-speed Europe („двошвидкісна Європа”), multi-speed Europe („багатошвидкісна Європа”), Europe of concentric circles („Європа концентричних кіл”).

Цікавим поняттям у цій низці є Europe à la carte. Сполука à la carte походить з французької ресторанної культури: вона означає можливість клієнта вибирати страви, не прив`язуючись до фіксованого меню, і замовляти, наприклад, тількидесерт, чи тількиголовну страву тощо. Відповідно, Europe à la carte (французька сполука залишається незмінною і в німецькому, і у англійському варіантах) означає можливість держави-члена обирати на свій розсуд певні напрями інтеґрації, утримуючись від інших.

Учасники вирішили залишити основним варіант з французькою сполукою (“Європа à la carte”), як варіант запропонувавши український переклад: Європа „на вибір”.

Поняття opt-out, яке також позначає рішення держави-члена утримуватися від певних напрямів інтеґрації , вирішили перекладати за аналогією з французьким варіантом (non-participation) як „неучасть”.

Поняття hard core (of EU), що його вживають на позначення держав-членів, найтісніше інтеґрованих між собою, вирішили перекласти як „осердя ЄС”, віддавши цій сполуці перевагу над сполуками „ядро ЄС”, „жорстке ядро ЄС”, „центр ЄС” тощо. Утім, сполука „ядро ЄС”, напевно, також залишатиметься в українському вжитку, тому в „Словнику складної лексики Європейського Союзу” ми, напевно, залишатимемо і „осердя”, і „ядро” як синонімічні.

Для двійці понять widening - deepening (її також вживають як wider vs. deeper), що позначає дилему в стратегії інтеґрації – чи поглиблювати вже наявні інтеґраційні здобутки, чи поширювати інтеґраційні процеси на нові держави – вирішили дати два синонімічні варіанти: „поширення – поглиблення” та „ширшання – глибшання”. Можна також вживати процесові іменники „поширювання” – „поглиблювання”, якщо варто підкреслити тривалість та незавершеність процесу.

Fortress Europe – метафору на позначення ідеї Європи, закритої для решти світу, передусім для міграційних рухів, і якій протиставляється „відкрита Європа”, Європа „культурних перехресть”, „толерантності” та „взаємообміну” – вирішили перекладати як „Європа-фортеця”.

People’s Europe – поняття на позначення Європи, що відкрита до своїх громадян та що її громадяни формують – вирішили перекладати як „Європа громадян”, ідучи тут за німецькою (Europa der Bürger) та французькою (l'Europe des citoyens) сполуками.

Із рештою понять та сполук, обговорених та перекладених на семінарі, можна ознайомитися у повному словнику перших двох семінарів, що його вміщено тут.