H. Wallace, W. Wallace (ed.),
Policy-Making in the European Union

13 березня (субота) відбулися чергові семінари "Лабораторії наукового перекладу". Перший із них було присвячено перекладові книжки Policy-Making in the European Union під редакцією Гелен та Вільям Волесів. Видання готує Видавництво Соломії Павличко "Основи", а безпосередньо над перекладом працює Руслан Ткачук. Саме він, разом із головним редактором видавництва Тетяною Соломахою та літературним редактором видання Анатолієм Чердаклі і презентували переклад перед експертами майстерні.

Книжка є, безумовно, ключовою для сучасних європейських студій. Вона поєднує в собі як огляд теоретичних підходів до проблематики творення політики в Європейському союзі, так і докладний аналіз основних напрямів політики ЄС. У книжці докладні розділи, присвячені Єдиному ринку, Спільній сільськогосподарській політиці, Економічному та монетарному союзові, Спільній зовнішній та безпековій політиці, Юстиції та внутрішнім справам, проблематиці розширення Євросоюзу на схід тощо.

І тому, формуючи склад експертних рад семінару, координатори намагалися врахувати багатодисциплінність самої книжки. До галузевої ради ввійшли фахівці з Європейського права Тарас Качка та Юлія Мовчан (працівники Центру Європейського та порівняльного права при Міністерстві юстиції України), фахівець з міжнародних відносин Дмитро Скляренко (аспірант Інституту міжнародних відносин Київського Національного Університету ім. Т.Шевченка), фахівець з аналізу політики Олександр Кілієвич (доцент кафедри економічної теорії Української академії державного управління при Президенті України) та досвідчена перекладачка й редакторка літератури з проблематики Європейському союзу Марина Марченко (радник 1-го заступника міністра економіки та з питань європейської інтеграціїї України; колишній головний редактор щомісячного "Євробюлетеню" Представництва Єврокомісії в Україні, Бєларусі та Молдові). Окрім того, активну участь у семінарі брали постійні учасники майстерень: експерт-термінознавець Ольга Кочерга та експерт-мовознавець Олександр Пономарів.

Розмаїття дисциплінарних перспектив уможливило широкий погляд на проблематику книжки. Аналіз тієї чи тієї фрази чи термінологічної одиниці з різних боків допомагало як точніше означити її зміст, так і адекватніше окреслити поле допустимих варіацій. З другого боку, не можна було не завважити серйозних відмінностей представників різних дисциплін на переклад того чи того терміну.

Одним із найдискусійніших стало засадниче поняття Community, зокрема у таких ключових назвах як European Community, European Coal and Steel Community, European Atomic Energy Community, European Economic Community тощо. Термін Співтовариство, усталений у колах українських юристів та політологів і навіть закріплений в українських перекладах Установчих договорів ЄС та інших документів Європейського права, викликав серйозну критику з боку мовознавців, які справедливо наголошували на тім, що "співтовариство" - це калька з російського слова "со-общество", натомість адекватнішим та точнішим перекладом англійського Community та французького Communaute було б українське слово "спільнота".

Ще один пласт проблем викликала французька сполука acquis communautaire ("доробок Співтовариства" чи "надбання Співтовариства"), що позначає весь комплекс принципів, політик, законодавчих документів та завдань, що їх було узгоджено в межах Європейських Співтовариств (Європейського Союзу). В англомовній традиції європейських студій сполуку acquis communautaire зазвичай не перекладають. Залишати сполуку без перекладу пропонував і Тарас Качка, арґументуючи тим, що точного відповідника до сполуки знайти досить складно. Натомість завзятими опонентами цієї пропозиції стали Марина Марченко та Ольга Кочерга.

Ще один комплекс непорозумінь викликало поняття regulation (один із законодавчих інструментів Європейських інституцій). Запропонований перекладачем варіант "постанова" дістав схвалення Марини Марченко, однак і Тарас Качка, і Юлія Мовчан настійливо наводили контр-арґументи. Вони вказали на те, що в юридичному обігу цей термін перекладають як "реґламент" (за аналогією за французького règlement), а оскільки термін має суто юридичне навантаження, слід віддати перевагу вже тій традиції перекладу, що склалася серед українських фахівців з Європейського права.

Утім, очевидно, що такі ключові термінологічні рішення неможливо було провести в межах одного семінару, і тому координатори сподіваються провести кілька суто термінологічних майстерень для узгодження перекладу термінології, яка є такою важливою для євроінтеґраційних прагнень України.

Що ж до термінології, переклад яких дістав таки згоди, можна навести кілька цікавих рішень. Common Foreign and Security Policy стала Спільною зовнішньою та безпековою політикою; Directorates-General (підрозділи Європейської комісії) вирішили калькувати ("Генеральні директорати" замість запропонованих перекладачем "Головних управлінь"); European Court of Justice за пропозицією Тараса Качки вирішили перекладати як "Європейський суд" (аналогія до німецького варіанту перекладу: Europaeische Gerichtshof), хоча з цим варіантом, знову ж, не погодилася Марина Марченко. Advisory Committees стали "Дорадчими комітетами"; Eurocorps вирішили перекладати як "Євровійсько", freedom of establishment стала "свободою підприємництва", а fundamental rigths - "основними правами".

Нижче пропонуємо короткий словник понять та словосполук, узгоджений на семінарі.