18 жовтня 2003 року "Лабораторія наукового перекладу" провела семінар з видавництвом "Критика", що запропонувало до обговорення переклад книжки Larry Wolff Inventing Eastern Europe: the Map of Civilization on the Mind of the Enlightenment. Розгляду цього тексту на майстерні "Лабораторії" довго чекали і представники видавництва, і координатори проекту, позаяк проведення семінару щоразу відкладалось через те, що географічна тематика книжки дивовижно вплинула на широку географію усіх причетних до її українського перекладу: перекладач Сергій Біленький настале працює в Торонто, літературний редактор Дзвінка Матіяш перебуває в Любліні, а науковий редактор дніпропетровець Андрій Портнов у своїх інтелектуальних вояжах Європами лише іноді осідає в Україні для систематизації новонабутого досвіду, матеріалів, ідей. Намагання схопити щасливу мить часово-просторового перетину всіх цих осіб довгі три місяці були марними, тому "Лабораторія", як їй годиться, наважилась на певний експеримент - провести напіввіртуальний семінар. Тож, 18 жовтня в Києві Андрій Мокроусов (директор видавництва), Вадим Дивнич (літературний редактор видавництва) та Андрій Портнов (науковий редактор українського перекладу Вулфа) зібралися, аби порадитись стосовно наукової адекватності перекладу з Тетяною Балабушевич (кандидат історичних наук, доцент кафедри історії НаУКМА), Михайлом Кірсенком (доктор історичних наук, професор кафедри історії НаУКМА) та Наталією Яковенко (доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри історії НаУКМА, провідний науковий співробітник Інституту східноєвропейських досліджень НАНУ, голова Товариства дослідників Центрально-Східної Європи). Що ж до літературної вправності перекладеного тексту, радниками виступили Ольга Кочерга (професійний словникар та термінознавець) та Лариса Масенко (кандидат філологічних наук, завідувач кафедри української мови НаУКМА). Віртуальними учасниками були перекладач Сергій Біленький, який подав свої перекладацькі нотатки та зауваги, що обґрунтовували стратегію перекладу, а також Леонід Зашкільняк, який попередньо вислав свої експертні коментарі. Приємною несподіванкою була участь у семінарі цілком таки реальної молодої зірки вітчизняного перекладу Юрка Прохаська зі Львова.
Переклад такого оригінального та незвичного, принаймні для (пост-)радянського історіографічного дискурсу, тексту, як книжка Ларі Вулфа є, либонь, пробним каменем для будь-якого видавництва, навіть для одного з найбільш "притомних" українських інтелектуальних видавництв, яке являє собою "Критика". А відтак, висока фаховість і видавництва, і перекладацького колективу, і, зрештою, самого автора спонукали експертів семінару до серйозної розмови та доброзичливої, порадницької критики.

Михайло Кірсенко, як зазвичай, виловлював певні невідповідності у передачі історичних реалій Східної Європи. Так, для прикладу, він вказав на хибне ототожнення Валахії та Волощини, позаяк Валахія являє собою "малесенький етнографічний закапелок на Моравії", проте коли йдеться про країну зі столицею Бухарест, то це - Волощина. Також М. Кірсенко беззастережно висловився проти запропонованого способу передачі назви біблейського міста як "Вітлієм" (йдеться про Bethlehem), арґументуючи тим, що ця спроба невиправдано та протиприродно поєднує східну та західну фонетику цього слова ("Віфлеєм" з "Бетлегем"). У цьому професора Кірсенка підтримали всі експерти. Тетяна Балабушевич із вродженою прецизністю історика також вимагала від перекладу, аби топоніми було вжито в тексті адекватно тогочасним історичним реаліям. Так, для Тетяни Балабушевич незрозуміло, що мав на увазі перекладач під невинною назвою "Австрія": чи-то ерц-герцогство Австрія чи австрійські володіння.

Наталя Яковенко зосередила свою рецензійну промову не на фактологічних похибках перекладача, але на не зовсім адекватному, на її думку, форматі та стилі перекладу. Доктор Яковенко зазначила, що даний текст Ларі Вульфа, як й інші його роботи, тим і цікаві та евристичні, а надто для української історіографії, що він впроваджує новий тип історичного наративу, новий спосіб письма про історію. Головною цікавинкою та сутністю цього тексту, як вважає Наталя Яковенко, -- це саме стиль Вульфової книжки, який є радше розмовний, ніж академічно науковий. Навіть сам С. Біленький у своїх перекладацьких нотатках зауважує, що "Лaрi Вульф мeнe тoдi врaзив свoїм нeфoрмaльним виглядoм, який нeнaчe iрoнiзувaв нaд пaтoснoю aтмoсфeрoю aкaдeмiчнoгo Maсaчусeтсa". Відтак текст цей, як вважає Наталя Яковенко, має не читатися, а чутися, слухатися, адже він промовляє мовою та зворотами, якими послуговуються професори Гарварду в пабах за кухлем пива, а не на викладацькій кафедрі. До того ж, у Ларі Вульфа чимало семантично навантажених мовних нюансів та іронічних пасажів, які можна передати, лише застосовуючи усе багатство синонімічних рядів української мови. А цього, навіть віддаючи належне досконалому володінню англійською та фаховості історика Сергія Біленького, перекладачеві й бракує. Наталя Яковенко переконана, що переклад цієї книжки має водночас бути історично коректним (як, скажімо, при цитаціях текстів ХVIII ст.) та чутливим до риторичності та літературної барвистості вихідного тексту.

Проте мовники були менш критичними у своїх рецензіях і, визнаючи непересічну перекладацьку вправність Сергія Біленького, виконували здебільшого роль "санітарів", які виловлюють дрібні, проте прикрі огріхи. Такі, як наприклад, "необроблений діямант", що є суперечністю у визначенні, позаяк діямант сам собою вже оброблений алмаз.

Значну увагу в другій частині семінару учасники приділили обговоренню назви книжки та назвам розділів. Після тривалих дискусій стосовно багатьох запропонованих варіантів та ламання списів довкруж полісемантичного, а відтак проблематичного для перекладу "mind", учасники семінару погодились перекласти назву книжки як "Винаходження Східної Європи: мапа цивілізації в уявленнях Просвітництва". Англійські герундії в назвах розділів експерти запропонували передавати дієприслівниками, а не віддієслівними іменниками (наприклад, "Peopling Eastern Europe" - "Залюднюючи Східну Європу"), що було головним предметом суперечок між перекладачем та літературним редактором книжки. Своє рішення експерти мотивували потребою зберегти процесовість, якою пронизано увесь текст й закріплено в самій назві та назвах розділів. Учасники семінару також спромоглися розв'язати проблему перекладу українською мовою англійської двійки "cartography -- mapping", запропонувавши передавати її як, відповідно, "картографія - укладання мапи", відкидаючи соковитий, проте не досить вдалий в контексті поняттєвого узусу варіант "мапування". Щоправда, як зазначили експерти, не слід завжди строго розводити "картографію" та "укладання мапи", адже у багатьох конкретних випадках ці слова взаємозамінні (наприклад, "Mental mapping" можна перекладати процесовим "ментальне картографування").
На семінарі лунала не лише критика, але й захоплення "критиківською" відвагою взятися за переклад та видання такого складного тексту, як книжка Ларі Вульфа. Наприкінці обговорення, усі зрозуміли, що роботи над перекладом ще залишається чимало, і кожен учасник охоче погодився допомогти видавництву своїми порадами. Адже очевидно також і те, що вдалий переклад тексту такого рівня прирівнюється до тріумфу.