18-го жовтня відбувся черговий семінар "Лабораторії". Цього разу "робочою" мовою стала французька: свій переклад уривка з книжки "Critique de la modernité" ("Критика модерності") відомого французького соціолога Алена Турена презентував доктор філософських наук, професор Вінницького державного технічного університету Олег Хома. Книжку готує до видання видавництво "Альтерпрес" у межах книжкової серії "Сучасна гуманітарна бібліотека", а відтак на семінарі також узяв участь голова редакційної колегії серії, кандидат філософських наук, Президент Українського філософського фонду Сергій Пролеєв.

До Галузевої ради семінару ввійшли Олег Білий (д. філол. н., перший заступник головного редактора часопису "Політична думка", перекладач), Тетяна Голіченко (к. філос. н., директор французько-українського електронного часопису контекстуальних студій французької філософії ХХ ст. "Lutece", перекладач) та Сергій Йосипенко (к. філос. наук, перекладач). Від Мовознавчої ради в семінарі взяли участь Лілія Бадешко (старший викладач кафедри філології Національного університету "Києво-Могилянська академія", керівник Клубу франкофонів НаУКМА, перекладач) та Ольга Кочерга (к. фіз.-мат. н., термінознавець, професійний укладач словників).

Чи не основним осердям дискусії стало поняття raison, ключове і для Турена, і для загального контексту французької думки. Олег Хома спробував проблематизувати варіант "розум", що був, певне, очевидним для решти учасників семінару. Уводячи до обговорення двійцю понять raison - esprit, притаманну для класичної французької традиції, зокрема для Декарта й Паскаля, він наголосив, що "розум" пасуватиме радше до esprit, натомість для raison слід дошукувати іншого відповідника. На цей відповідник перекладач, за його словами, натрапив у слові "смисл", що у своєму корені містить притаманні слову raison інтелектуальні коннотації. А втім, це розв'язання проблеми аж ніяк не переконало експертів. Тетяна Голіченко наголошувала на тім, що опозиція між raison та esprit є доволі гнучкою, а тому за ними годі закріпити однозначних українських відповідників; Олег Білий застерігав, що цю опозицію вкрай небезпечно переводити з картезіанського контексту на контексти цілком інакші, зокрема на обговорювану Туреном філософію франкфуртської школи; Сергій Пролеєв переконував, що заміна поняття "розум" у філософському творі є неприпустимою.

Із-поміж інших понять, що постали на розгляд учасників, варто виокремити перекладачеву знахідку "дієвець", що постав намість французького acteur. Іншою вдалою знахідкою перекладача, за словами Лілії Бадешко, став переклад складної, дарма що напозір очевидної, французької трійці Je - Moi - Soi. Перекладач передав Moi займенником "я", а Je - сполукою "діяльне Я", залишивши "самість" для Soi. "Розчаклування світу" (переклад французького desenchantement du monde) вирішили замінити на "знечаклування світу" чи на "відчаклування світу", з огляду на відмінність, що на неї вказала Ольга Кочерга, між семантиками українського префіксу "роз-" та російського префіксу "рас-" (бо ж "розчаклування" можна вважати калькою з російського "расколдовывание"), зокрема на те, що українському префіксові "роз-" менш притаманна заперечувальна семантика. Imaginaire стало "уявлюваним", а representation - "уприсутненням", хоча Сергій Йосипенко висловлював сумніви щодо того, чи скрізь у тексті Турена representation має коннотації пост-метафізичної "критики присутності".