Julia Kristeva, Etrangers à nous-mêmes

5 червня 2004 року відбулося обговорення перекладу книжки Юлії Кристевої Etrangers à nous-mêmes (для видавництва Соломії Павличко "Основи" цей твір перекладає з французької Зоя Борисюк). Традиційно, окрім перекладачки, в семінарі взяли участь також головна редакторка видавництва Тетяна Соломаха та редактор перекладу Михайло Москаленко. До галузевої ради увійшли філософи Олег Білий (Інститут філософії НАНУ), Сергій Йосипенко (інститут філософії НАНУ) та Олексій Шевченко (Національний інститут проблем міжнародної безпеки). Мовознавчу раду семінару склали фахівець із французької мови Лілія Бадешко та україніст Лариса Масенко.

З термінологічної перспективи текст Кристевої є, мабуть, дещо простішим від деяких інших текстів сучасної французької філософії (приміром, від "Письма та відмінності" Дериди, що також проходив через аналіз "Лабораторії"). Плин її нарації зрідка переривається термінологічними пастками. Втім, він має свої, передовсім стилістичні нюанси і складнощі. Переклад цієї цікавої нарації викликав у експертів позитивні відгуки, а деколи навіть і захоплення. Критика звелася загалом до деталей: Сергій Йосипенко зосередився на деяких смислових неточностях перекладу, Олег Білий пропонував свої варіанти перекладу найважливіших чи найсуперечливіших місць, Олексій Шевченко приділив увагу радше термінологічним складнощам перекладу. Зауваги експертів-мовників також були скеровані до деталей, зважаючи на те, що загальна стилістика перекладу викликала в них тільки позитивні відгуки.

Слово étranger(e) виявилося складним для перекладу хоча би тому, що Кристева вживає його і в юридичному, і в комунікативному контекстах. Etranger, залежно від смислового оточення, може постати і як "чужий", і як "чужоземець" ("чужинець"). Для деяких із учасників слово "чужоземець" видавалося занадто архаїзованим, адже Кристева посилається на цілком сучасне юридичне поняття. Тому пропонували вживати "іноземець", хоча воно є віддаленішим від властивих українських конструкцій. Вирішили, що там, де йдеться про сучасний юридичний статус, можна вживати поняття "іноземець", натомість у решті контекстів, зокрема й в міфологічних чи архаїчних зв`язках, на які покликається Кристева, слід удаватися до слова "чужоземець".

Двійцю понять étrangeté – extranéité вирішили перекладати двійцею "чужість" (в деяких ситуаціях – "дивність") – "чужинство", бо саме "чужинство" є ближчим до французького слова extranéité. Тому сполука étrangeté déraisonable стало "безпідставним чужинством": йдеться тут про безпідставне накидання статусу чужинця.

Тривалі й арґументовані дискусії спровокувало поняття la Cité. Сергій Йосипенко переконував, що в сучасних французьких політологічних дискусіях la Cité (з великої літери) вживають на позначення політичної спільноти чи навіть суспільства, що в ньому панують політичні механізми об`єднання та гуртування. Тому буде неточним перекладати la Cité суто як "поліс" чи навіть, приміром, як "Поліс" (з великої літери). Однак, відповідали інші, в контекстах античних міфів, на які покликається Кристева, навряд чи слід модернізувати поняття Cité. Тому вирішили пристати на слово "Поліс" (з великої літери), і за певних ситуацій, коли йдеться про абстрактніше поняття, вживати сполуку "політична спільнота".

Серед інших понять і сполук варто згадати переклад cohérence civique як "злютованість громадян" (ініціатива Олега Білого), бо cohérence не є ані "єдністю", ані "гуртуванням", ані простим "співіснуванням". Etrangers de passage залишилися "чужинцями-транзитниками" (ініціатива Зої Борисюк), хоча пропонували і варіанти "чужинці-мандрівники", і "чужинці-кочовики" тощо.

Уже вкотре учасників поставило у глухий кут слово esprit: зокрема коли йшлося про dieu intérieur de l'esprit (в еліністичному контексті), постало питання, чи варто говорити про "внутрішнього бога розуму", чи про "внутрішнього бога думки", чи про "внутрішнього бога духу". В контексті фрази йшлося про індивідуалізовану "релігію", яку атомарний еліністичний інтелектуал протиставляв богам народної релігії. Поняття "дух" навряд чи адекватне для еліністичного дохристиянського контексту, натомість поняття "розум" не узгоджувалося з тим, що цей антиконвенційний бог міг провокувати на протиморальний безум. Зрештою, учасники все-таки пристали на сполуку "внутрішній бог розуму", хоча її навряд чи можна вважати досконалою.

Дискусії постали також і навколо поняття magistrats. Слово "маґістрати", очевидно, надто латинізуватиме атмосферу грецького полісу. Натомість Лілія Бадешко зазначала, що в сучасній французькій мові magistrats означають передовсім "суди" чи певні судові посади. Оскільки зважили, що в античному полісі не було "органів влади" в сучасному розумінні слова, що кожен громадянин мав право бути обраним на роль уповноваженого для керування справами міста та ведення судових справ, magistrats вирішили перекласти як "уповноважені".

Із рештою термінологічних рішень можна буде ознайомитися у словнику узгоджених понять і сполук, що ми його наводимо нижче.

1