Zenon E. Kohut,
The Roots of Identity: Studies on Early Modern and Modern Ukraine

22 листопада 2003 року відбувся став семінар із перекладу книжки Зенона Когута The Roots of Identity: Studies on Early Modern and Modern Ukraine. Видавницто "Критика", що готує видання цієї книжки, замислило її як збірку есеїв знаного історика, написаних англійською мовою, в різний час, та видрукованих у різних виданнях; а тому переклад уперше презентуватиме різні тексти у форматі цільної книжки. Виняткового статусу надає цьому перекладові ще й те, що український текст авторизуватиме сам професор Когут, що, певне, покликатиме авторські правлення, зміни вихідного тексту, доповнення чи скорочення; словом, українська книжка цілком може стати не просто перекладом, а оновленим ориґіналом. Специфіка роботи, одначе, неодмінно тягне за собою складності, про які поговоримо згодом.

Отож, на розгляд учасників редакція "Критики" запропонувала есей "Українська еліта у XVIII столітті та її інтеґрація в російське дворянство". Від робочої групи українську версію презентували перекладачка Софія Грачова, науковий редактор Тарас Курило (головний місток між українським текстом та самим автором), директор "Критики" Андрій Мокроусов та літературний редактор видавництва Вадим Дивнич. На жаль, не змогла бути літературна редакторка саме цього видання Дзвеніслава Матіяш. Натомість із Харкова зумисне прибув на семінар майбутній автор післямови до книжки, а водночас і науковий консультант видання, професор Володимир Кравченко. До галузевої ради семінару ввійшли професор Наталя Яковенко та Микола Климчук; на превеликий жаль, не зміг узяти участи професор Ярослав Грицак, який готував свій виступ для Фулбрайтівського семінару, що мав відбутися наступного понеділка. А втім, Володимир Кравченко майстерно відіграв роль третього експерта. Від мовознавчої ради свої міркування висловлювали постійні учасники семінарів "Лабораторії" термінознавець Ольга Кочерга та мовознавець Олександр Пономарів.

Складності цього перекладу великою мірою були зумовлені самою його специфічністю: позаяк уривок, що його надали для експертового розгляду, автор уже проглядав і деколи кореґував, експерти часто з подивом завважували відмінності між англійським та українським текстами. Ці відмінності, що їх нашвидку переклали на відповідальність перекладачки, здебільшого виявлялися правками самого автора, в чому й поспішив завірити учасників Тарас Курило.

Друга проблема мала суто бібліографічний вимір: тексти що ввійдуть до збірки, постали за різних часів і за різних умов (часовий діапазон сягав понад 20 років!), а тому і бібліографічне оснащення деяких есеїв видавалося застарілим. Питання про доцільність оновлення бібліографії (цю грандіозну місію взяв був на себе Тарас Курило) покликало довгочасні й гострі суперечки. Позаяк ця праця може й справді виявитися надто обширною, експерти здебільшого радили редакторам посилатися тільки на новіші перевидання джерел, водночас зазначаючи, що бібліографію до тієї чи тієї статті подано станом на час її написання.
Загалом переклад сприйняли привітно, і пані Софія Грачова почула чимало позитивних відгуків; місця, щодо яких переклачці закидали неуважність чи неточність, часто виявлялися авторськими правками. А втім знову не лишили поза увагою традиційний для "Критики" фонетичний принцип передавання іншомовних імен і власних назв: Олександр Пономарів укотре почав атакувати фонетичні версії російських імен і прізвищ - на кшталт імен Алєксєй Міхайловіч, Єкатєріна, Пьотр Румянцев тощо; і всієї вправности цієї арґументації, так само і контрарґументації Вадима Дивнича тут годі передати.

Чого, втім, можемо ще побіжно торкнутися, то це термінологічної частини. Питань, що їх винесли на обговорення редактори "Критики", було не так багато; а втім жодне з них не було легким. Взяти хоча би двійцю gentry - nobility, що її автор прикладає до українських реалій. Наталя Яковенко арґументувала, що gentry аж ніяк не можна перекладати словом "знать", бо ж gentry пасуватиме і до "незнатних" верств. За її словами, англійські слова gentry - nobility є рештками латинської драбини generosi - nobili - magnates: трійки шляхетських верств, серед яких generosi є ієрархійно найнижчою, а magnates - найвищою. Учасники, зрештою, ухвалили перекладати gentry як "шляхта", а nobility - як "знать", хоча в цьому варіанті також приховані ризики, а зокрема ризиковане наближення українського gentry до польської шляхти. Polity (зокрема у сполуках на кшталт Cossack polity) переклали як "політичне утворення", бо ж polity може й не бути "державою"; двійцю continuity - discontinuity передали парою "тяглість" - "перервність", хоча для істориків зрозумілішою видавалася двійця "континуїтет" - "дисконтинуїтет". Hetmanate став "Гетьманатом", а не "Гетьманщиною"; Early-Modern Age - "ранньомодерною добою", а не "початком Нового часу", high culture - "високою культурою", а не "елітною культурою".