24 лютого 2007 року "Лабораторія наукового
перекладу" провела черговий термінологічний семінар. Тема:
"термінологія трансцендентальної філософії".
Семінар відбувся у Міжнародному
фонді «Відродження» (вул. Артема, 46, кім. 5, 2-й
поверх) від 12:00 до 16:00.
Серед учасників майстерні : Олексій
Вєдров, Андрій Богачов, Іван Іващенко, Ольга Кочерга, Віталій
Терлецький
Координатор проекту: Вахтанг
Кебуладзе (wacho@inbox.ru)
Зведена
термінологічна таблиця, створена за результатами семінару
Раніше "Лабораторія" провела низку семінарів з філософської термінології,
зокрема з перекладознавчих та термінологічних проблем
німецькомовної філософії.
-------
Нижче ми подаємо попередній протокол майстерні,
що його склала Ганна Біловол.
Протокол термінологічного семінару від
24.02.07
А.Кулаков: зробив вступні зауваження, окреслив
концепцію нового циклу зустрічей присвячених проблемам перекладу
філософських текстів та загальний план роботи. Так, у порівнянні із
попередньою формою роботи, цього року передбачено чергувати
семінари, присвячені обговоренням текстів із термінологічними
семінарами; до останніх належить і сьогоднішня зустріч.
І. Іван Іващенко: пропозиції щодо перекладу
термінів класичного трансценденталізму
В основі винесеного на обговорення
термінологічного списку – термінологія Канта і Геґеля (передусім,
переклад Вступу до "Феноменології духу" Гегеля,
підготований доповідачем. І.Іващенко вказав на деякі випадки
неадекватного українського перекладу текстів Канта (зокрема уривок
В37 із ІІ видання КЧР у перекладі І.Бурковського).
Аналіз
Загальні зауваження експертів
А. Богачов. Погодився з більшістю пропозицій,
але не з усіма. Зауважив, що раз і назавжди неможливо зафіксувати
термінологічну сітку, оскільки необхідно кожного разу враховувати
контекст. Як він зазначив, прагнення до однозначного перекладу
"суперечить природі мови взагалі". "Мова завжди
конвенційна", тож "слід не перебільшувати раціональності
мови" але "бути обережними у конвенціях".
Запропонував не розводити різко "філософську" і
"природну" мову а також зазначив, що слід враховувати вже
усталені конвенції щодо термінологічної сітки і зважати на
термінологію, що віддавна вживається в українських обговореннях
текстів Канта і Геґеля.
В.Терлецький. Підтримує прагнення відтворювати
філософську термінологію засобами української мови, але артикулює
дві важливі вимоги до пошуку відповідників: (1) природність
терміна-відповідника; (2) відповідність слова перекладу слову
оригіналу. На його думку, у запропонованих варіантах перекладу є
такі змістові невідповідності, сама ж вибірка термінів досить
довільна (так, представлені терміни das Dasein і Das Seiende значно
менш проблематичні, аніж не згадане у списку Vertraudheit).
Ольга Кочерга. Говорить, що їй загалом
подобається концепція перекладача і сміливість цієї спроби. Також,
вона висловлює спостереження, що в Україні працює принаймні два
гуртки перекладачів, що послуговуються різними перекладацькими
настановами (так, одне й те ж саме слово Олег Хома перекладає як
"смисл", а Іван Іващенко як "глузд"). Тож
необхідно скоординувати термінологію.
Обговорення термінів
·
Das Seiende
Іван Іващенко. Наголошує, що він спирається на
онтологічну інтерпретацію Канта і Геґеля, а також на Гайдеґґера. Із
цієї позиції, а також для того, щоб відобразити спорідненість
німецьких слів Sein і Seiende, пропонує перекладати їх як
"буття" –"бутнє". Зазначає, що хоча це слово й
є новотвором, проте воно має споріднене українське слово:
"майбутнє".
А.Богачов. Онтологічна інтерпретація,
запропонована І.Іващенком, можлива. Проте існує конвенція:
загальноприйнятий український переклад das Seiende –
"суще".
В.Терлецький. Апелює до давньої традиції: ens,
τό όν – це дієприкметники активного стану від дієслова
"бути" (esse, 'ειναί). Українська мова не має
активних дієприкметників, що утворилися природним чином, тому не
можна апелювати до словотвору: утворення слова "бутнє"
суперечить законам української мови. "Суще" – це
активний дієприкметник. Він функціонує в українській мові як
виняток і є відповідником латинського ens чи давньогрецького τό όν.
Тому не тільки бажано, а й необхідно використовувати у перекладі
das Seiende саме це слово – "суще".
О.Кочерга. В українській мові треба шукати не
активних дієприкметників, а іменників. Вони природні для
української мови і дозволяють утворювати велику парадигму.
Наприклад "бутність"- "бутнісність". Парадигми
ж від "бутнє" в українській мові нема.
"Майбутнє" – це не від "бутнє", а від "має
бути".
Іван Іващенко. Тоді "für sich
Seiende", "in sich Seiende" перекладати як "для
себе бутність", "в собі бутність"?
О.Кочерга. Слід шукати максимально коротких
варіантів перекладу, своєрідну "формулу".
Вахтанг Кебуладзе. Все ж таки, чи легітимно
вживати активні дієприментики?
О.Кочерга. Якщо можливо знайти український
іменних-відповідник, то треба вживати саме його, а не
дієприкметник.
В.Кебуладзе. Вказує, що субстантивовані
дієприкметники мають важливе значення у термінології німецького
трансценденталізму. Також наголошує, що слід враховувати
контекст, а не вирвані з нього терміни. Контекстом цієї розмови є
трансценденталізм, тому не можна пропонувати термінологію
"лише для Гегеля". А взагалі, "суще" здається
фонетично схожим на "сутність" і щоб уникнути цієї
позірної схожості, краще б і справді знайти інше слово, відмінне
від "сущого".
А.Богачов. "Бутність" – це німецьке
"Seinheit", воно має конотацію загальності чи
узагальнення.
О.Кочерга. Щоб прояснити ситуацію, варто
звертатись до словника Кримського ат Єфремова, укладеного у 1930х
роках.
Володимир Приходько. Неможливо і не слід
вводити інший термін замість слова "суще". Це зменшує
потенціал традиції, пов'язаний зі словом "суще" в
нашій мові.
В.Терлецький. Зауваження щодо фонетичних
розрізнень. У грецькій мові інфінітив 'ειναί та дієприкметник
τό όν суттєво відрізняється фонетично, тому й в українській
мові конче потрібно наближати їх за звучанням.
Олексій Вєдров. Німецьке das Seiende має
відповідники у класичних мовах: τό όν і ens. Вони вже мають
традиційний український відповідник – "суще". Якщо Геґель
сам сприймав das Seiende як переклад τό όν і ens, то (оскільки
переклад має бути послідовним) нам доведеться змінувати традицію і
скрізь перекладати як "бутнє", а не "суще".
О.Кочерга. Підсумовує, що принципових
зауважень до перекладу Das Seiende як "бутнє"
немає.
В.Терлецький. Заперечує, і наголошує на тому,
що зауваження принципові.
·
Das Dasein
І.Іващенко. У побутовій німецькій мові das
Dasein означає "існування", але філософська мова
потребує штучного терміну: "уприявнене буття". Г.Шпет та
Столкнер пропонували аналогічний російський переклад:
"наличное бытие". Запропонований переклад специфічний
тільки для Геґеля. Гегель має засадниче протиставлення абсолютного
буття як абсолютної беззмістовості (абстрактності) і абсолютного
знання як абсолютного змісту, тоді як у Канта das Dasein означає
просто "існування" і відповідає латинському
"existere". У Гегеля ж необхідно говорити про
"наявність", що відсилає до беззмістовності.
А.Богачов. "Уприявнене" – це
невиправданий неологізм. Він вказує на певну
"процесуальність", яку тут не потрібно підкреслювати.
Пропозиція: перекладати das Dasein у Геґеля як
"наявне" (але в Гайдеґера -
"тут-буття").
В.Терлецький. "Уприявнене" не
відповідає німецькій термінологічній інтуїції: зворотній переклад
цього слова німецькою як "das Dasein" неможливий.
Пропозиція: взяти фрагмент тексту "Науки логіки" і
розглянути зв’язки з аристотелівською термінологією (Гегель
спирався на Аристотеля). У будь-якому разі переклад
"існування" неприйнятний, тож краще перекладати
"наявне буття".
О.Кочерга. "Уприявнене" – хибний
переклад, цей префікс вносить елемент несподіванки. Краще -
"унаявлювання".
В.Кебуладзе. Оскільки Dasein – природне слово
німецької мови, слід шукати природний український еквівалент.
Навіть "унаявнене" теж звучить як неологізм. До того ж,
краще перекладати не словосполученням, тому що в іншому випадку
складно утворювати підрядні речення. Також слід подумати, як
перекладати Das Daseiende.
І.Іващенко. Das Daseiende selbst -
"уприявнена самість". Шпет перекладає це як "наявне
буття самості".
В.Кебуладзе. Це не "наявне буття
самості", це "наявна буттєва самість".
О.Кочерга. "Наявно-буттєва самість".
Тоді можна утворити прикметник: "наявно-буттєвий". І
дієслово: "унаявнити" (щоб щось стало наявним, його треба
унаявнити). Українській мові є модель словотвору для цього варіанту
перекладу.
І.Іващенко. Чи не є "наявне" калькою
з російського "наличное". "Наявність" –
філософськи необґрунтований переклад, тому що здатність у
німецькому трансценденталізмі - це абсолютна
беззмістовність.
В.Терлецький: зауважує, що давньогрецьке το δε
τί відповідає німецькому Da, яке відповідає українському
"тут". Зрештою підтримує версію перекладу Das Dasein як
"наявне" (в контексті філософії Гегеля).
В.Кебуладзе. Тоді das Daseiende треба
перекладати як "наявно-буттєве".
·
Die Urteilskraft
І.Іващенко. Пропонує перекладати die
Urteilskraft як "сила судження".
В.Терлецький та В.Приходько підтримують такий
переклад. У такому разі слід перекладати Кантову працю як
"Критика сили судження".
О.Кочерга пропонує: "сила судити" а
не "сила судження". В.Кебуладзе не погоджується, оскільки
стверджує, що "критика сили судити" - це вислів, що
втрачає термінологічну чіткість. А.Богачов підтримує варіант
О.Кочерги. В.Терлецький поділяє сумніви В.Кебуладзе. О.Вєдров
зазначає, що "сила судження" – це проблематичний
переклад, оскільки тут "сила" може сприйматися як
здатність самого судження, а не об'єкта, що судить. У такому
разі "сила судити" – справді краще. Із цим
погоджуються В.Терлецький і В.Кебуладзе. Таким чином, усі
погоджується із перекладом die Urteilskraft як "сила
судити".
·
die Einbildungskraft
І.Іващенко пропонує перекладати як "сила
уяви".
О.Кочерга також зазначає, що загальновживана
форма в українській мові: "сила робити", "сила
судити", "сила уявити". Тож die Einbildungskraft
треба перекладати як "сила уявити".
В. Терлецький. Це походить від латинського
imaginatio – "сила виображення".
В.Кебуладзе. Einbildung відповідає
англійському imagination.
В.Терлецький. Це має конститутивне значення:
ми закидаємо образ собі в уяву.
О.Кочерга. Можливо, зображення: алгебраїчне
зображення в математиці.
А.Богачов. Є слов’янізм 12 ст:
"вображення". "Виображення" має дещо інший
сенс.
В.Кебуладзе. І саме тут слід перекладати
"виображення".
В.Терлецький. До того ж, минуло 8 століть
відтоді, як "вображення" було вживаним словом.
В.Приходько. У Фіхте також багато слів,
спільнокореневих із Bildung. Можливо, перекладати Einbildung як
"образотвір"?
В.Кебуладзе. Якщо ідеться про абстрактне
поняття, спроможність, здатність, то можна перекладати "сила
виображувати" чи "сила виобразити".
О.Кочерга. Слід враховувати, що
"образотворення" – це процес, а "образовитвір"
чи "образоутвір" – результат.
В.Кебуладзе. Принаймні, не слід перекладати як
"уява" (у Гусерля у праці "Досвід і судження"
такий переклад хибний).
·
Das Aufheben
А.Богачов. Слід залишити старий традиційний
переклад: "зняття", бо в німецькій мові це і означає
"зняти".
В.Кебуладзе. Aufgehoben – зняте, вирішене (про
проблему в побутовому сенсі). Можливо Aufheben -
"скасувати"?
І.Іващенко. Серед кількох інших варіантів
пропонує "долання" і "підважування" (такі
варіанти вживає М.Мінаков).
О.Кочерга. "Підважування"
(недоконаний спосіб) і "під важення" (доконаний спосіб) –
це слова стосовно фізичної дії. Краще "усунення".
В.Терлецький нагадує, що це слово відповідає
німецькому tolere – усувати. В.Терлецький заперечує переклад,
запропонований А.Богачовим ("скасування")
О.Кочерга. "(С)касування" – це дуже
формальний термін. В.Терлецький та В. Кебуладзе вказують, що тут
переклад і потребує саме формального терміну.
В.Кебуладзе. То чи коректно української
перекладати "зняття"?
О.Кочерга. "Зняти" модна тільки те,
що ми попередньо обягли.
А.Богачов. Це й відповідає сенсу терміну
Геґелевого терміну.
В.Терлецький. Немає підстав зберігати
"зняття" у перекладі Геґеля.
О.Кочерга. "Зняти проблему" – це
відмовитись її розглядати і розв’язувати.
А.Богачов. семантика слова Aufheben найближча
до нашого "зняття".
В.Терлецький. Це не так.
В.Приходько пропонує відкласти остаточну
відповідь і поки що погодитися із перекладом
"зняття".
В. Терлецький. Пропонує "касування як
можливий варіант.
А.Богачов. Вказує, що ідеться не про
формальний термін, а про саме життя, тому юридичне
"касування" тут незастосовне.
В.Кебуладзе, О.Кочерга. Вказують, що
"касування" має негативний характер ( скасовують
постанову).
В.Приходько. можна розглядати Aufheben як
"усунення".
В.Кебуладзе. Краще: "забирання",
"забрати".
А.Богачов і В.Терлецький. У порівнянні із
"забиранням" краще – "зняття".
·
Die Sittlichkeit
І.Іващенко, В.Кебуладзе, А.Богачов
погоджується із перекладом "звичаєвість".
В.Приходько. Звертає увагу на юридичні
конотації: "звичаєве право".
В.Кебуладзе. Вказує, що в німецькій мові є два
різні слова, з російськими відповідниками "обычаи" і
"нравы". Але існує тільки один українськиї відповідник –
"звичай". Відтак, необхідно розводити формальну мораль і
субстанційна звичаєвість. З погляду М.Мінакова це не є необхідним,
а Die Sittlichkeit краще перекладати як "заведення".
Більшість погоджується із перекладом "звичаєвість".
·
Die Umkehrung des Bewußtseins
І.Іващенко. Пропонує перекладати як
"обертання свідомості", чи "повертання
свідомості".
О.Кочерга. Обертання – це невизначенй процес,
повертання – завжди фіксоване.
А.Богачов. Краще "повертання" – це
передбачає "повернення до себе".
В. Кебуладзе. Зазначає, що цей варіант
відповідає німецькому "Zurueckkehrung"
В.Терлецький. Свідомість не може
"повертатися", "повертання" має
фізично-просторові конотації. Слід перекладати
"обертання".
І.Іващенко і всі присутні погоджуються із цим
варіантом перекладу – "обертання".
·
Die durchgängige Bestimmung
Не викликає заперечень пропозиція І.Іващенка
перекладати це як "суцільне визначення". А.Баумейстер
вживає тут переклад "наскрізне визначення", проте
О.Кочерга зазначає, що "наскрізне" передбачає
"пронизування", проходження крізь. А. Богачов пропонує
"повне визначення", але О.Кочерга пояснює, що
"повним" може бути тільки те, що буває
"порожнім". А словосполучення "порожнє
визначення" і "повне визначення" звучать неясно.
·
Die Entäußerung
І.Іващенко пропонує перекладати як
"визовнішнення" чи "узовнішнення".
В.Приходько. Вказує, що Entäußerung – це один
із кількох синонімічних німецьких термінів на позначення
"відчуження".
В.Терлецький зазначає, що все ж слід розвести
терміни: у російському перекладі замість Entäußerung стоїть не
"отчуждение" а "овнешнение".
А.Богачов стверджує, що немає підстав для
розведення цих двох понять у Геґеля. В.Кебуладзе цікавиться, чи є в
Гегеля місця, де необхідно розводити ці терміни і А.Богачов
відповідає, що принципового семантичного розведення ніде не
трапляється. Тож В. Кебуладзе пропонує перекладати
"відчуження" або "відокремлювання".
В.Терлецький зауважує, що Äußerung – це
висловлення (як процес), тож Entäußerung можливо -
"виокремлення" чи "відокремлення".
А. Богачов зазначає, що це цілком відповідає
інтенції Геґеля.
В.Приходько заперечує: адже Геґель сам вказує,
що взяв цей термін у Фіхте, а у випадку Фіхте переклад
"відокремлення" не підходить.
Загалом, більшість погоджується, що
"визовнішнення" – це невиправданий дослівний переклад,
тож слід залишити переклад "відчуження", зважаючи на
синонімію німецьких слів, проте В.Терлецький наголошує, що на
окремішність слів треба зважати.
·
Die Verstand
І.Іващенко. Наводить різні варіанти з уже
наявних українських перекладів: розсудок, розсуд, тяма… Пропонує
перекладати Verstand як "глузд".
О.Кочерга. "Тяма" має знижене поле
використання: "безтямний", "нетямущий"… Хоча є
і позитивні конотації: "тямовитий",
"тямущий". "Глузд" – хороший переклад, бо
в українській мові є вживане слово "безглуздий" із
фіксованим змістом: "такий, що не має сенсу".
В.Кебуладзе. Verstand – це "розум".
У російському перекладі сталось перекручування значень. Слід
перекладати Verstand як "розум", а проблема з пошуком
відповідника стосується радше слова Vernunft (яке зараз неадекватно
перекладають як "розум").
А.Богачов. Кант розводив поняття Verstehen і
Begreifen. Останнє стосується лише Vernunft.
В.Терлецький. Для Vernunft потрібне поняття,
що вище за розум. А це – "ум", і в українській мові є
основа для його вживання ("думати").
О.Кочерга. Підтримує звернення до слов’янізмів
у формуванні філософської термінології (ум як слово книжної
української мови).
А.Богачов. Але українське "здоровий
глузд" – це німецьке Gemeinsinn.
І.Іващенко. Це не відповідає російському
"здравый смисл".
А.Богачов пропонує перекладати Verstand як
"розсуд" і Vernunft як "розум".
О.Кочерга вказує на те, що префікс роз-
позначає рух: розкидати, розсипати.
А.Богачов зазначає, що у німецькій мові є
аналогічний префікс ver-. А українське розважати означає
дискурсивну спроможність.
В. Терлецький запитує, чи ця спроможність
стосуться найвищого рівня.
В.Кебуладзе вказує, що ні, на вищому рівні ми
осягаємо (Begreifen), а розважаємо (Verstein) на нижчому.
В.Терлецький зазначає, що Кант обернув місцями
нижчий і вищий спосіб розумної діяльності, якщо порівнювати його
підхід із класичним.
І.Іващенко та А.Богачов порушують питання про
утворення дериватів: наприклад, можна перекладати "розумовий
світ" і "світ ума".
В.Терлецький і В.Кебуладзе схильні перекладати
Vernunft як "ум", а Verstand як "розум".
В. Терлецький зазначає, що слово
"ум" входить до слова "розум" – і це включення
ускладнює запропонований переклад. Що ж до українського
"здоровий глузд", то в Канта зустрічається gesunde
Vernunft, але це має інше значення і не відповідає
англійському common sense. Також, "глузд" видається
проблематичним поняттям тому, що ні ‘common sense’ ні ‘sensus
communis’ не пов’язані з тим, що відповідає латинському
intellectus.
О.Кочерга вказує, що
"розсудити" означає "вибрати один із кількох",
"віддати кожному своє". Тому все ж пропонує переглянути
можливі варіанти із коренем "глузд".
В.Кебуладзе пропонує продовжити
обговорення термінів Verstand і Vernunft на наступному
семінарі.
ІІ. Олексій Вєдров: пропозиції щодо перекладу
термінів трансцендентальної прагматики
Мета цієї роботи – уніфікація перекладів,
оскільки термінологія трансцендентальної прагматики тяжіє до
строгості і однозначного вживання понять. Проте повністю
уніфікувати термінологію неможливо, і це теж належить до
настанови трансцендентальної прагматики, яка передбачає неуникність
природної мови, а відтак – і неоднозначностей, що в ній
трапляються. Також, слід враховувати, що запропоновані терміни не
завжди є специфічними термінами трансцендентальної прагматики,
переважно вони походять від Канта і тому можуть виявлятися і в
інших традиціях.
Обговорення термінів
·
Geltung, Gültigkeit
О.Вєдров пропонує перекладати Geltung як
"значущість", а Gültigkeit як "чинність".
Проте Gültigkeit теж може мати додаткове ширше значення як
"значущість" і тоді його складно розводити з Geltung.
Наприклад, в К.-О. Апеля зустрічається "intersubjective
Geltung" а не "intersubjective Gültigkeit".
А.Богачов спочатку заперечує необхідність
розведення Geltung і Gültigkeit як відповідно нормативного і
фактичного.
В.Кебуладзе вказує на те, що Geltung означає
передусім "цінність" і пропонує перекладати його як
"значимість".
А.Богачов. Стверджує, що треба розрізняти ці
два поняття не термінологічно, а контекстуально.
В.Терлецький теж порушує питання щодо
необхідності і можливості розмежування Geltung і Gültigkeit і
цікавиться, чи не спонукає нас до розрізнення форма слова.
В.Кебуладзе зазначає, що обидва терміни мають
спільне походження від слова Gelten.
В.Терлецький. Вказує, що "чинність"
має передусім юридичні конотації. Тож слід врахувати, чи потребує
їх контекст трансцендентальної прагматики.
В. Кебуладзе вважає, що поза контекстом
трансцендентальної прагматики уживання цих слів як термінів
невідоме.
О.Кочерга висловлюється проти перекладу
Geltung як "значущість", оскільки слово
"значущий" вживається в українській мові як виняток лише
в одному випадку: значуща цифра. До того ж, слова на –ущий, -ющий
мають або активно-агресивний характер (загребущий), або позначають
підсилений ступінь порівняння (гарнющий, чистющий).
В.Кебуладзе. Можливо, саме тут це друге
значення корисне: "значуще" як те, що має значення для
всіх.
О. Кочерга пропонує знайти ближчі слова, щоб
була фонетична спільність "значущості" і
"чинності". Розглядає кілька варіантів. "Значність
–значний" краще не вживати, оскільки є слово
"значний" з іншим значенням. Можливий інший варіант –
"значенність – значенний", а також "значеність"
і "значливість". За словником Кримського і Єфремова
"значливість" – це "здатність мати
значення". Також, слова на –ливий позначають не лише
здатність, але й схильність до чогось (рухливий). Пропонує
перекладати Geltung як значливість, значеність або значенність.
А.Богачов пропонує перекладати Geltung як
"значність", а Gültigkeit як "значливість".
В.Терлецький зазначає, що важливий зв’язок
трансцендентальної прагматики і права, а в юридичних контекстах
"значливість" не працює.
В. Терлецький та І.Іващенко запитують, як
перекладати в такому разі objective Gültigkeit – "об’єктивна
значливість судження"?
А.Богачов погоджується із таким варіантом
перекладу.
О. Кочерга робить іще кілька зауважень щодо
парадигми: знак – знаковий, значення – значний, чи значеннєвий.
·
Anspruch, Geltungsanspruch, Wahrheitsanspruch
О.Вєдров пропонує перекладати це як
"домагання" ("домагання істини").
О.Кочерга. Погоджується із цим перекладом, а
також зазначає, що в українській мові слово "домагання"
нейтральне і позбавлене негативних конотацій.
А.Богачов. Можливий варіант –
"позискувати". Відповідно, результатом позискування є
"зиск" чи "позиск".
О. Кочерга вважає цю пропозицію неприйнятною,
адже "зиск" – це не зміст, здобутий у наших домаганнях
істини, а тільки матеріальний прибуток. До того ж, слово
"зиск" має негативну конотацію корисливості.
А.Богачов. Також можна перекладати Anspruch як
"доповнювання" ("доповнювання значливості"), це
вказує на претензію на значливість, отримання певності щодо
неї.
О.Кочерга зауважує, що "претензія"
поряд із нейтральним може мати й негативне значення, тому
"домагання" не тотожне "претензії".
О.Вєдров зазначає, що Anspruch теж може мати
негативні конотації у повсякденній мові.
В. Кебуладзе також наголошує на тому, що
Anspruch – це повсякденне слово, тому краще шукати відповідник,
який більш звично звучить у природній мові (у даному випадку, так
само, як українське "домагання").
В.Терлецький. До того ж, Anspruch в
Апеля не має стосунку до "певності".
О. Кочерга. Є слова пов’язані з
"певністю" але з різним значенням: пересвідчуватись –
упевнюватись, переконувати – запевнювати. Допевнюватися може
означати "набувати певності"?
В.Кебуладзе. Цьому значенню відповідає
німецьке Vergewissern (від Gewissheit). Anspruch,
"домагання", - має інше значення.
В.Терлецький. vergenissenне має зворотності
(відповідної до –ся).
В. Кебуладзе. Для зворотного дієслова існує
sich vergewissern. Без зворотності це означає не
"допевнюватись", а "допевнювати" – тобто
"надавати чомусь певності.
О.Кочерга звертає увагу на розрізнення
стосовно спрямування дії: можна "упевнитися" (самому) чи
запевнити (когось).
В.Кебуладзе. Тут ідеться саме про те, щоб
"допевнити" щось: переконатися в його істинності.
О.Кочерга зазначає, що в українській мові
(зокрема і в математичній термінології) можна вживати слово
"правда" а не "істина". "Правдивий"
означає одночасно і "справжній, істинний" і "
правильний" (як "відповідний до закону"). Проте
слово "істина" теж можна вживати.
Тож можна перекладати: "домагання
значливості" і "домагання правдивості".
О.Вєдров вказує на те, що
"правдивість" – це відповідник іншого німецького
слова: Wahrheitigkeit (термін Габермаса).
В.Кебуладзе додає, що "правдивий" в
сенсі "правильний" чи "відповідний до
закону" відповідає німецькому richtig (recht –
"правда", "закон"). У філософських текстах
вживають інше слово: Wahrheit – "істина".
·
Die Pflicht, die Verpflichtung
О. Вєдров пропонує перекладати Die Pflicht як
"обов’язок", die Verpflichtung як
"зобов'язання", die Pflichtigkeit –
обов’язковість.
О.Кочерга пропонує як можливий варіант
перекладу "зобов’язаність"
В.Терлецький. Обов'язковість має зовнішній
нормативний характер: норми обов'язкові, норми
зобов’язують.
О.Кочерга. "Зобов’язаність" – це
стан, у якому мене зобов’язує якась норма.
Підсумковий варіант перекладу:
"обов'язковість" чи "зобов’язаність"
залежно від контексту.
·
Sollen
О.Вєдров пропонує перекладати як
"належність".
О.Кочерга пропонує "належить":
"належить це зробити", "належить чинити"…
В.Кебуладзе. Вказує на розрізнення
модальностей. Mussen передає необхідність фізичного примусу чи
зумовленості. Англійському have to do відповідає німецьке haben zu
(пор. з укр. "ти маєш це зробити). Sollen відповідає
англійському ought to і передає дуже сильну необхідність чи
належність (можливо навіть із релігійними конотаціями).
А.Богачов. Sollen – вживається у Біблійному
контексті.
В. Кебуладзе. Існує кон'юнктив від Sollen
– Sollte. Це дуже м’яка модальність, позначає пораду чи
пропозицію.
В.Терлецький. Проблема в тім, що
"належить" не відмінюється, і немає місця для першої
особи однини, яка дуже важлива: адже німецькою ich soll – "я
повинен", "я мушу", а не "мені
належить".
В.Кебуладзе теж вважає, що необхідно у
перекладі лишити займенник "я".
О.Кочерга. стверджує, що безособове "мені
належить" – це питомо українська конструкція. В.Терлецький
вказує на важливість уживання саме особової форми і згадує питання
із "Критики чистого розуму": "що я повинен (чи мушу)
робити?". В. Кебуладзе запитує, як це можна субстантивувати.
"Примус" і "вимушеність" стосуються інших
контекстів. В.Терлецький пропонує перекладати аналогічно до
польського варіанту – "повинність". О.Кочерга зазначає,
що в українській мові немає слова "повинність", а як
неологізм воно не виправдане, бо містить конотації з
"виною". А.Богачов пропонує натомість уживати
"моральна вимога" чи "повинне". В.Кебуладзе не
погоджується, оскільки цей варіант (1) не дозволяє утворити активну
дієприкметникову форму; (2) не має першої особи однини, про
важливість якої уже йшлося. О.Кочерга зауважує, що ми все ж можемо
говорити "я повинен", але властиво вживати "потреба,
потрібність", "мені потрібно". В.Терлецький
заперечує проти перекладу "належність", оскільки він не
має активної дієслівної форми. О.Кочерга більше підтримує переклад
"належне", бо воно як слід передає сильну модальність. В
Кебуладзе теж підтримує, що Sollen – це "належне", але ще
раз наголошує на тому, що безособовий переклад втрачає посилання на
суб'єкт, дуже важливе для німецької філософської
термінології.
В.Кебуладзе ще раз пропонує варіант
"повинне": "Я повинен" чи навіть "Я
повинне" (коли йдеться про трансцендентальне Я".
В.Терлецький принагідно зауважує, що Кант був
проти вживання Es (Воно – як трансцендентальне Я), він писав
Ich.
В. Кебуладзе запитує, чи можливий переклад
"повинність". О.Кочерга зазначає, що це не природне слово
української мови, але якщо це має сенс, то його можна утворити як
неологізм і послуговуватись ним надалі як терміном зі
встановленим значенням ("у термінології головне
семантика"). В.Терлецький та І.Іващенко додають, що
"повинен" – це слово активно вживане в розмовній мові і
прийняте в українській літературі.
·
Letztbegründung
О.Ведров пропонує перекладати як
"граничне обґрунтування". Із цим погоджуються всі окрім
В. Терлецького та І. Іващенка, вони пропонують замість
"граничне" писати "останнє" або
"остаточне". О.Кочерга підтримує версію "граничне
обґрунтування". "Останній" не має ознак завершеності
("останній на сьогодні"), "остаточний" – це
"підсумковий" ("остаточний висновок"), але
такий, що надається до перегляду. "Граничний" же означає
завершальний і такий, що не надається до перегляду. Зрештою, всі
погоджуються із перекладом "граничний".
·
Nichthintergehbarkeit
О.Ведров пропонує перекладати як
"неуникність". О Кочерга вказує на відмінність у значенні
кількох споріднених слів: "неминучість" – те, що
неодмінно настане; "неуникність" – те, чого ми не можемо
уникнути.
А.Богачов пропонує варіант
"неодмінність". В. Приходько пов’язує
Nichthintergehbarkeit із "неприхованістю", але
з’ясовується, що це значення тут незастосовне. В. Кебуладзе
зазначає, що Nichthintergehbarkeit – це дуже складний термін, що не
вживається у повсякденні і з’являється в текстах рідко. Тож варто
взагалі не вважати його терміном, а перекладати контекстуально.
·
Ist-Sätze
О.Вєдров пропонує перекладати як
"висловлювання про наявне". А.Богачов пропонує замінити
"висловлювання" на "вислів". В.Кебуладзе та
інші вказують, що це не сам "вислів" а радше
"висловлене", твердження, що покладене у вислові.
В.Терлецький запитує, чи може Ist-Sätze бути запитальним.
В. Кебуладзе вказує, що у феноменології
Ist-Sätze означає "твердження".
В.Приходько пропонує "положення".
О.Кочерга заперечує, оскільки "положення" стосується
тільки просторового розташування.
І.Іващенко відповідає, що в українській мові
"положення" вживається і в інших значеннях. В.Терлецький
наводить приклад: "положення закону". О.Кочерга
вважає, що тут слід вживати тільки "вислів": "думка,
висловлена словами – це вислів". В.Кебуладзе зауважує, що слід
передати онтичні і деонтичні конотації терміну Ist-Sätze. Висловлює
пропозицію перекладати "твердження" чи "онтичний
вислів" (на розсуд автора), проте А.Богачов зазначає, що Апель
не погодився б із поняттям "онтичного деонтичного
вислову".
·
naturalistische Fehlschluß
Пропозиція О.Вєдрова – перекладати
"натуралістична хиба". В.Кебуладзе наголошує, що
Fehlschluß – це не "хиба", а "хибне
висновування" чи "хибний висновок" (залежно від
того, ідеться про процес чи про результат). О.Кочерга підтримує
"висновування" і "висновок" і прояснює їх
уживання: автор висновує свою думку (а "висновування" –
це процес отримання висновку в силогізмі). В.Кебуладзе пропонує
перекладати "натуралістичне хибне висновування". О.Вєдров
зазначає, що йдеться не про процес, а про результат умовиводу, тож
про "натуралістиний хибний висновок".
·
die Rechtfertigung, das Rechtfertigen
Всі погоджуються із пропозицією укладача
перекладати ці терміни відповідно як "виправдання" і
"виправдовування".
·
der Sinn, sinvoll
О.Вєдров пропонує перекладати цей термін як
"смисл".
В.Терлецький пропонує "змисл"
- слов'янізм, що відповідає давньогрецькому hule у
значенні "чуттєві дані". В.Кебуладзе запитує, чи
легітимно в українські мові вживати слово "смисл".
О.Кочерга пояснює, що "смисл" – книжне слово, вживати
його можна, але краще "сенс", "сенсовий".
В.Кебуладзе згадує, що важливо враховувати усталений логічний
контекст цього терміну: "Смисл і значення" Фреґе.
В.Терлецький також зауважує, що старе німецьке sinnen означає
"думати, що робить його спорідненим зі "смислом".
Загалом, усі погоджуються із перекладом "смисл".
Відповідно, sinnvoll слід перекладати як
"осмислений".
| 
